Стійкість соціальних систем країн - членів НАТО

Анотація

У статті розкриті концептуальні положен­ня стійкості соціальних систем країн НАТО з акцентом на здатності держав-членів бути готовими до стратегічних загроз, реагувати і відновлюватися після них. Актуальність дослі­дження зумовлена зростаючим значенням стій­кості в контексті сучасних глобальних викликів, особливо з огляду на триваючі геополі­тичні напруження. Гіпотезою є твердження, що стій­кість соціальних систем визначається
їх­ньою здатністю витримувати кризові ситу­ації на чотирьох рівнях: індивідуальному, домо­го­спо­дарств, громади і суспільства. Метою дослі­дження є оцінка стійкості соціальних систем у країнах – членах НАТО як необхідна умови для забезпечення колективної безпеки, а також обґрунтування стратегічних напрямів її поси­лен­ня. Методологія дослідження перед­бачає оцінку рівнів стійкості соціальних систем у державах – членах НАТО за допомогою World Risk Poll Resilience Index від Lloydʼs Register Foundation. Проведений аналіз показав, що жодна з країн НАТО не продемонструвала високого рівня соціальної стійкості; 17 країн віднесено до категорії з достатньою стійкіс­тю, тоді як 15 отримали середній рівень. Найбільш вразливими до криз виявилися домого­сподарства та громади. Індивідуальний рівень стійкості залежав від психологічної підтримки, доступу до ресурсів та критичного мислення, тоді як на суспільному рівні на стійкість більше за все впливали ефективність управління, довіра до інституцій та механізми швидкого реагу­вання.