Цифрова стійкість та кібербезпека країн ЄС

Анотація

Зростаюча частота та комплексність кіберзагроз у поєднанні з системними цифро­вими збоями зробили кібербезпеку та цифрову стійкість критичними детермінантами ста­біль­ного функціонування соціально-економічних систем у Європейському Союзі. Гіпотеза дослідження передбачає, що цифрова стійкість країни формується реальними кіберінци­дентами в поєднанні з інституційним потен­ціалом, технологічною готовністю та здат­ністю відновлювати цифрові системи. Для перевірки гіпотези застосовано порівняльний аналіз у поєднанні з методами статистичного аналізу. Кібербезпека оцінюється за допомогою Глобального індексу кібербезпеки та Індексу кіберзалежних злочинів. Адаптивний потенціал стійкості вимірювався за допомогою Євро­пейського індексу цифрової стійкості (EDRIX), доповненого Європейським індексом готов­ності до відкритих технологій (EOTRIX). Резуль­тати показують, що в теоретичному аспекті кібербезпека та цифрова стійкість доповнюють одна одну: кібербезпека є необхід­ним функціональним компонентом, який забез­печує захист від кібератак і несанкціо­нованого втручання, тоді як цифрова стійкість має ширші функції, зокрема управління кризами, відновлення після інцидентів та адаптацію до нових загроз. Аналіз запропонованих індикаторів у межах ЄС виявив відсутність прямого лінійного звʼязку між рівнями кібербезпеки та кіберзлочинністю, а також між кібербезпекою та цифровою стійкістю. Греція, Мальта та Кіпр демонструють високий рівень кібербез­пеки, але порівняно низький рівень цифрової стійкості. Натомість Німеччина, Фінляндія, Естонія та Словенія характеризуються  висо­кими як цифровою стійкістю, так і кібер­безпекою, що свідчить про те, що цифрова стійкість дійсно формується під тиском нарос­таючих загроз в умовах, коли інститути готові адекватно, оперативно й системно на них реагувати, що підтверджує гіпотезу статті