СТІЙКІСТЬ СВІТОВОЇ ТОРГІВЛІ В УМОВАХ НЕВИЗНАЧЕНОСТІ

Анотація

Висвітлено проблему забез­пе­чення стій­кості торговельної діяльності в умовах зрос­тання глобальної невизначеності, фрагмен­тації ринків та посилення глобальної конку­рен­ції. Актуальність розвідки зумовлена транс­формацією світової торговельної сис­теми, в якій зовнішні шоки, зокрема пандемія, тарифні обмеження, порушення ланцюгів постачання та кліматичні ризики, набули системного, а не епізодичного характеру, роблячи стійкість торгівлі ключовим чинни­ком національної конкурентоспро­мож­ності.

Дослідження ґрунтується на гіпотезі, що стійкість торговельної діяльності визна­чено рівнем диверсифікації торговельних звʼязків, глибиною інтеграції у глобальні та регіональні виробничі мережі, а також якістю інсти­туційного середовища, що формує регіо­нальні кластери стійкості. Метою дослідження є виявлення закономірностей формування стій­кості торговельної діяльності в умовах глобальної невизначеності та обґрунтування впливу структурних і регіональних чинників на здатність економік протидіяти зовнішнім торго­вельним шокам. Методологічно дослі­дження ґрунтується на порівняльному аналізі у поєднанні з індексним підходом. Емпіричну базу становить Global Trade Resilience Index (GTRI), який використовується для порівняня країн та регіонів. Результати дослідження емпірично підтверджують висунуту гіпотезу. Вищий рівень диверсифікації торгівлі та глибша інтеграція у виробничі мережі зни­жують вразливість до зовнішніх шоків і підвищують адаптивну спроможність, тоді як якість інституцій виступає системо­утворюючим чинником, що посилює передба­чуваність та координацію економічних процесів. Проведений аналіз виявив значну регіональну неоднорідність впливу ізоляціо­ністської тарифної політики США: євро­пейські економіки демонструють найвищу стійкість, тоді як Мексика, Канада та Вʼєтнам демонструють більшу вразливість. Отримані результати засвідчують необхід­ність реалізації політики, спрямованої на диверсифікацію торговельних потоків, поглиб­лення інтеграції у виробничі мережі та підвищення інституційної спроможності.