Управлінські компетентності в умовах кризи

Анотація

Постановка проблеми. Побудова ефективного антикризового управління в організації є важливою проблемою для менеджерів. Криза може мати загальний організаційний вимір, а також  стосуватись окремих функцій навіть у добре функ­ціонуючих організаціях.
Аналіз останніх досліджень і публікацій показав, що попри наявність окре­мих наукових доробок залишається невирішеною важлива науково-практична проблема забезпечення високої ефективності антикризового менеджменту через реалізацію необхідних управлінських компетенцій керівного персоналу підприємства.
Мета статті – показати кризу як природний момент у життєвому циклі організації, розкрити управлінські компетенції в умовах кризи, оскільки практично всі організації можуть зіткнутися з симптомами кризи, незалежно від їх розміру та масштабів діяльності.
Матеріали та методи. У процесі дослідження використано методи аналізу та синтезу, індукції та дедукції, в тому числі гіпотетико-дедуктивний.
Результати дослідження. Висунуто наукові гіпотези про наявність залеж­ності між ефективністю антикризового управління та управлінськими компетен­ціями керівного персоналу підприємства, належною організаційно-технологічною інфраструктурою, підтримкою в соціальній системі організації, каналах інформації та комунікації. З огляду на складність завдань, що постають перед антикризовими менеджерами, підбір відповідних кандидатів на ці посади є дуже важливим питанням. За результатами цього дослідження розроблено перелік вимог до компе­тенцій менеджера, що здійснює управлінські функції в умовах зародження чи розвитку кризових явищ як на самому підприємстві, так і у зовнішньому середовищі. Визначено, що основними компетенціями менеджера в умовах кризи є здатність до досягнення поставлених цілей, у тому числі убезпечення організації від кризи, володіння навичками стратегічного мислення та спроможність прогнозувати майбутні можливі кризові управлінські ситуації.
Висновки. Криза є складним явищем і вимагає різноспрямованих коригуваль­них дій, передусім – попереджувальних. Кожна стратегія запобігання кризі повинна бути комплексною діяльністю та зусиллями різних підрозділів підприємства, адаптована до причин, симптомів та ступеня тяжкості кризи. Важливим кроком у антикризовій діяльності є створення ефективної системи управління. В цьому кон­тексті одним з головних завдань менеджерів є впровадження змін, особливо на підприємствах, ослаблених неефективним управлінням, або на яких визначено помил­кові пріоритети та відсутня система реагування на зміни навколишнього середовища.
На відміну від існуючих публікацій, вперше сформульовано наукові гіпотези залежності між ефективністю антикризового управління, наявністю необхідних управлінських компетенцій керівного персоналу підприємства, належною організа­ційно-технологічною інфраструктурою, підтримкою в соціальній системі орга­нізації, каналах інформації та комунікації.
Викладені концептуальні положення потребують подальшого наукового дослідження щодо забезпечення наявності та розвитку необхідних управлінських компетенцій антикризового менеджера.