Штучний інтелект у формуванні стійких конкурентних переваг у ритейлі

Анотація

Стрімка комодитизація традиційних джерел конкурентоспроможності в ритейлі – ціни, локації, асортименту, логістики – на тлі повсюдного поширення технологій штучного інтелекту (ШІ) актуалізує питання, чи здатен ШІ залишатися самостійним джерелом стійкої конкурентної переваги, коли доступ до нього отримує практично будь-який гравець ринку. Відтак доцільним виглядає розроблення концептуальної рамки, що диференціює ШІ-ресурси підприємства ритейлу за потенціалом формування стійкої конкурентної переваги, та операціоналізація організаційних умов реалі­зації цього потенціалу. Дослідження виходить із припущення, що стійка конкурентна пере­вага від впровадження ШІ формується не самим фактом використання технології,
а поєд­нанням унікальності технологічного ресурсу та організаційної спромож­ності підприємства його ефективно експлуату­вати. Застосовано якісний концептуально-аналі­тич­ний підхід, що поєднує систематизацію наукової літератури, адаптацію ресурсної теорії фірми та інструментарію VRIO до ШІ-специфічних ресурсів і зіставлення побудованої рамки з агрегованими даними чотирьох міжнародних галузевих опиту­вань, які виконують функцію вторинного джерела для оцінювання правдоподібності теоретичних побудов, а не інструменту їх статистичної пере­вірки. Апробація рамки на восьми типових
ШІ-ресурсах виявила стійкий патерн: загально­доступні, придбані на ринку рішення систематично не проходять фільтр рідкіс­ності й забезпечують лише операційний паритет, тоді як ресурси на основі унікальних даних підприємства мають потенціал дифе­рен­ціації, реалізація якого залежить від рівня цифрової зрілості, глибини впрова­дження, організаційної культури, крос-функціо­нальної інтег­рації та кадрового забезпечення. Наукову новизну становить операціоналізація крите­рію організо­ваності у вигляді пʼяти кумуля­тивних умов, які мають бути сформовані до впровадження конкрет­ного ШІ-рішення, а не одночасно з ним. Практичне значення резуль­татів полягає в обґрунтуванні пріо­ри­тет­ності інвестицій у власні дані та органі­заційні компетенції порівняно з інвестиціями в технологічні рішення як такі