E-learning в умовах пандемії: практичний аспект

Анотація

Постановка проблеми. В усьому світі в умовах пандемії COVID-19 е-learningнабуває дедалі більшого поширення. Відповіді, як довго освіта буде функціонувати в актуальному форматі, немає. До того ж майбутні покоління студентів сприй­мають світ під іншим кутом, оскільки їхнє життя складається і зі стандартної, і з віртуальної реальності. Тому актуальним є питання практичного аспекту орга­нізації освітнього процесу із застосуванням е-learning.
Аналіз останніх досліджень і публікацій показав, що тема е-learningв умовах пандемії COVID-19 є назрілою як серед вітчизняних науковців, так і дослід­ників з іноземних вишів.
Мета статті – розглянути практичні аспекти застосування е-learning в умовах пандеміїCOVID-19 на прикладі організації освітнього процесу в Київському національному торговельно-економічному університеті.  
Матеріали та методи. У процесі дослідження використано методи аналізу та синтезу методологічних аспектів електронного навчання, порівняння, узагальнення та систематизації досліджуваного матеріалу.
Результати дослідження. Популярність e-learning серед сучасної молоді пояснюється гнучкістю та доступністю цієї технології, яка в свою чергу висуває додаткові вимоги, особливо щодо наповнення контенту дисциплін та вибору інстру­ментів їх провадження. В пропонованій статті розглянуто питання актуальності та доцільності переходу закладів вищої освіти на е-learning в умовах пандемії COVID-19, окреслено особливості та проблеми, що виникають при електронному навчанні, а також варіанти їх вирішення на прикладі досвіду викладачів та фахівців відділу супроводу дистанційного навчанняКНТЕУ.
Запропоновано виключити пасивне подання матеріалу, використовувати різ­номанітні активні методи роботи зі студентами, адаптований до дистанційного сприйняття контент, мультимедіатехнології, спеціальні відеоефекти, елементи анімації тощо, в тому числі в інтегрованій формі. Також стануть у нагоді методи, рекомендовані і для аудиторної роботи. 
Висновки. Формат е-learningу сучасних умовах пандемії допомагає вишам продовжувати навчання та знаходити новий матеріал, але в той же час стало зрозумілим, що жодні технології не в змозі замінити живого спілкування учасників освітнього процесу. Такий формат відрізняється від традиційного аудиторного нав­чання, вимагає опанування сучасних комп’ютерних технологій й свідомого ставлення до вибору форми та значних зусиль щодо наповнення навчального контенту з боку викладача і високої самоорганізації з боку студентів, психологічної адаптації. Проте в будь-якому випадку, онлайн-форми за подібними форматами навчання стали гло­баль­ною реальністю, тому слід виявляти та аналізувати всі їхні недоліки з метою запобігання у майбутньому, знаходити нові підходи до їх використання для мотиву­вання до навчання та розвитку особистості.