Державна політика підтримки внутрішньо переміщених осіб

Анотація

Проблема оптимального використання тру­дових ресурсів країни найбільш гостро постала, коли за воєнного часу різко зросла кількість внутрішньо­ переміщених осіб (ВПО), значну частину яких становлять жінки з діть­ми, що тікали від жахів війни. Це потребує розробки та реалізації виваженої державної політики щодо переселенців. І додатковим чинником її актуалізації виступає затягування бойових дій з повною руйнацією значної кіль­кості населених пунктів у зоні збройного протистояння, що практично виключає повер­нення багатьох ВПО до місць, де вони мешкали до 2022 р. Висунуто дві гіпотези: по-перше, що значна частина ВПО задовольняється дер­жав­ними виплатами, відмовляючись від пошу­ку роботи або перекваліфікації в очіку­ванні припинення активних бойових дій задля повер­нення у місця постійного проживання або якомога ближче до них; по-друге, що існує залежність між працевлаштуванням ВПО на постійній основі та відстанню вимушеної міграції. Науковий пошук проведений за викорис­тання методів наукової абстракції, ана­лізу, синтезу, компаративного та методу систематизації. Визначено, що внаслідок повно­масштабної воєнної агресії рф проти України значна частина ВПО не лише були змушені шукати притулку на новому місці проживання, а й постали перед необхідністю відмовитися від повернення до рідних домівок і з огляду на це були змушені будувати життя. Завдяки реалізації державної політики щодо ВПО лише порівняно невелика їх частина віддала перевагу поверненню на тимчасово окуповані росією території. Більшість пересе­ленців працевлаштувалися на новому місці проживання, проте значна частина з них вимушена погодитися на порівняно низько­оплачувану роботу. Державна допомога пере­важ­но виявилась достатньою для оплати оренди житла. Водночас поширення різного роду зловживань, повʼязаних з отриманням переселенцями допомоги від держави, зумовило поступове обмеження кола тих, хто мав право на отримання виплат. Визначено, що працевлаштування ВПО значною мірою зале­жить від зусиль місцевої влади, спрямованих на створення нових робочих місць. Водночас вимушене залучення переселенців переважно до низькооплачуваної праці вказує на невико­ристаний потенціал, який можна реалізувати ефективніше, надаючи їм можливість працю­вати за фахом і застосовувати свої знання, уміння та навички.