Регулювання необанкінгу

Анотація

Cформульовано комплекс рекомендацій що­до регулювання діяльності українських нео­бан­ків, що втілюють збалансований під­хід, сприя­ючи європейській інтеграції, водно­час забезпе­чуючи дотримання вимог і під­тримку конку­ренто­спроможності необанків. Метою стат­ті є екстра­поляція цінного іноземного досвіду для розроб­лення реко­мендацій щодо побудови нормативно-право­вої бази, яка сприятиме включенню україн­ських необанків у європейський фінансовий простір. В основу дослідження покла­дено гіпо­тезу, що наявна нормативна прогалина в організації та нагляді за діяльністю необанків в ЄС та Україні заважає українським необан­кам повною мірою реалізу­вати свій іннова­ційний і конкурентоспроможний потен­ціал. Дослід­ниць­ка мета досягнута завдяки засто­суванню широкого спектра загально­наукових і спеціалізованих методів, зокрема комплексного огляду наукових джерел, правового, порівняль­ного, статистичного аналізу продук­тив­ності, кейс-стаді, групування та система­ти­зації, а також форму­лювання засад політики регулю­вання необанків. Доведено актуаль­ність вдосконалення системи регулювання необанків з огляду на прискорення їхньої глобальної експансії, що є альтерна­тивою традиційному банківському бізнесу. Роз­гля­ну­то тенденції розвитку та причини зрос­тання популярності необанкінгу в окремих країнах, а також успіш­ні регуляторні ініціа­тиви, які можуть бути адаптовані для реалі­зації в Україні з метою подолання викликів і загроз, з якими наразі стикаються українські необанки. Акцен­товано на дослідженні системи регулювання необанків у країнах ЄС, що ґрунтується на прин­ципах фінансової стабільності, захисту спожи­вачів і запобі­гання фінансовим злочи­нам. На основі порів­няль­ного аналізу різних підходів визначено успішні ініціативи для впро­вадження в Україні, що дасть змогу адапту­вати регуля­торну інфраструктуру необан­ківського сек­то­ру до рівня найкращих практик. Така адаптація є необхідною, оскільки недоскона­лість чинної норма­тивно-правової бази унемож­ливлює комплексний аналіз та ефек­тив­ний контроль за діяльністю необанків, що спричиняє ризики невизначеності, нена­дій­ності послуг, загрози безпеці та відповід­ності міжнародним норма­тивно-правовим вимо­гам. Це знижує довіру з боку клієнтів та інвесторів, переш­коджає їх міжнародній кон­ку­рентоспромож­ності. З ме­тою забезпечення стійкого розвитку необан­ків в Україні розроб­лено дорожню карту поетап­ного формування регуляторної інфраст­руктури необанківського сектору