ІНСТИТУЦІЙНІ ВИКЛИКИ РОЗВИТКУ ЗЕМЕЛЬНОГО КАПІТАЛУ В УКРАЇНІ

Анотація

Розкрито сутність та поточний стан функціонування ринку земель сільськогоспо­дарського призначення в Україні як страте­гічного детермінанта трансформації націо­наль­ного агропромислового комплексу в умовах воєнного стану. Визначено ключові чинники, що історично гальмували розвиток земельних відносин: тривала дія мораторію, тінізація оренди, деградація ґрунтів та хронічна недо­капі­талізація галузі. Дослі­дження ґрунтується на гіпотезі, що діюча лібералізована модель ринку землі в умовах війни та інституційної слабкості призводить до надмірної концен­трації земель та посилення деградації ґрунтів, що потребує негайного коригування в бік посилення екологічного контролю та захисту малих виробників за прикладом європейських країн. Методоло­гічною основою статті є системний підхід, в межах якого застосовано статистичний аналіз для оцінки втрат земельного фонду, порівняльний аналіз для зіставлення українсь­кої та польської моделей регулювання ринку, а також структурно-логічний метод для визначення пріоритетів державної політики. Дослідження спирається на дані Держгео­кадастру, Міністерства економіки України та аналітику міжнародних інституцій. Підтверджено, що в умовах повномасштабної збройної агресії рф вітчиз­няний земельний капітал зазнав катастро­фічних втрат, що проявляються у тоталь­ному мінуванні значних територій, хімічному забрудненні чорноземів важкими металами та руйнуванні іригаційних систем півдня внаслідок підриву Каховської ГЕС. Проаналізовано резуль­тати впровадження ринку землі (з 2021 до початку 2026 рр.), які продемонстрували, що, попри допуск до ринку юридичних осіб, динаміка залишається помір­ко­ваною, ціна у валютному еквіваленті є найнижчою в Європі, а масового припливу інвестицій не спостері­гається через високі безпекові ризики. На основі порівняльного аналізу встановлено наявність жорстко регульованої (соціальної) моделі ринку землі Польщі та лібералізованої моделі України, що підтверджує гіпотезу про нагальну потребу в посиленні державного екологічного контролю та захисті малих фермерських господарств. Виявлено, що особ­ливу небезпеку становить надмірна кон­цент­рація земель корпоративним сектором за умов послаблення інспекційних заходів. Дове­дено, що ефективна повоєнна транс­формація потребує комплексного підходу, який поєднує системне гуманітарне розміну­вання, рекуль­тивацію земель, запрова­дження пільгового кредиту­вання для малого агробіз­несу під заставу землі та інноваційну відбудову систем зрошення. Наголошено на важливості гармо­нізації національного земельного законо­давства з нормами ЄС, що дозволить відно­вити аграр­ний потенціал та зміцнити статус України як ключового гаранта світової продо­вольчої безпеки.