Соціально-економічні наслідки російсько-української війни

Анотація

Об’єктом дослідження є соціально-еконо­мічні процеси, спричинені російсько-українсь­кою війною, зокрема їхній вплив на міграцію, міжнародну торгівлю та інститути посеред­ництва у врегулюванні конфліктів. Метою статті є визначення взаємозв’язку між зазна­ченими процесами, їхніх наслідків для соціально-економічного розвитку України та перспектив відновлення у повоєнний період.

Наукова гіпотеза дослідження полягає в тому, що російсько-українська війна спричинила взаємопов’язані міграційні, торговельні та інституційні шоки, що взаємно посилюють негативні соціально-економічні наслідки для України, тоді як ефективність міжнародних механізмів посередництва є недостатньою для їхнього пом’якшення без комплексного узго­дження економічної та міграційної політики.

Методологічну основу становлять сис­темний підхід, порівняльний аналіз, статис­тичні методи оцінювання макроеко­номічних показників і структурно-функціональний аналіз діяльності інституцій посередництва. Резуль­тати дослідження свідчать, що війна призвела до масштабної зовнішньої та внутрішньої міграції (понад 6 млн осіб), суттєвого скоро­чення експорту, особливо металургійної продук­ції, та зростання частки аграрного сектору (до 32,4% у структурі експорту). Від’ємне сальдо зовнішньої торгівлі у 2023 р. сягнуло -27,3 млрд дол. США, що зумовлено зниженням вироб­ництва у прифронтових регіонах і зростанням логістичних витрат. Інститути посеред­ництва (ООН, ОБСЄ, ЄС, Туреччина) продемонстрували обмежену ефективність через політичні розбіжності та асиметричні інтереси сторін, однак їхня діяльність стала основою для створення нових форматів економічного та дипломатичного врегулювання (зокрема, Чорноморська зернова ініціатива). Найбільший негативний вплив війни прояв­ляється у регіональній диференціації експорту, демографічному дисбалансі та втраті довіри до міжнародних переговорних форматів. Резуль­тати дослідження свідчать про необхідність комплексного підходу до подолання наслідків війни, який включає узгоджену мігра­ційну політику, диверсифікацію зовнішньої торгівлі та реформу механізмів міжнародного посередництва. Перспективи подальших дослі­джень пов’язані з емпіричною оцінкою регіо­нальних торговельних і міграційних шоків та розробкою моделей адаптивної медіації в умовах затяжних конфліктів