Спеціалізовані банки розвитку: економічна доцільність для України

Анотація

Постановка проблеми. На сьогодні комерційні банки будують свою відсот­кову політику в рамках, які визначаються уніфікованою ставкою рефінансування, з одного боку, та показниками рентабельності та кредитоспроможності певного сектора (суб’єкта господарювання) – з іншого. За таких умов відсутні можливості для контрольованого монетарного впливу на певні сектори економіки. Ціноутворю­вачами на ринку кредитних ресурсів потенційно можуть бути високорентабельні сектори економіки, завищуючи вартість кредитних ресурсів для усього корпоратив­ного сектора та домогосподарств. Це є підґрунтям для поглиблення дисбалансу добробуту в економіці.
Метою статті є обґрунтування необхідності створення спеціалізованих бан­ків розвитку в Україні, формування принципів диференційованого рефінансування та безарбітражної діяльності банківського ринку після створення спеціалізованих банків розвитку.
Матеріали та методи. Інформаційним базисом статті є наукові праці еконо­містів-теоретиків, а також статистичний аналіз матеріалів аналітичних звітів, підготовлених міжнародними організаціями. Для аналізу діяльності банків розвитку у світі використано компаративний аналіз, системний і хронологічний підходи.
Результати дослідження. Спеціалізовані банки розвитку здатні підвищити ефективність монетарної політики у стимулюванні сукупного попиту, зокрема, інвес­тицій. Вони сприятимуть ефективному перерозподілу ресурсів серед секторів економіки. Рекомендовано створити банки розвитку на базі діючих державних бан­ків. Новостворені банки розвитку отримають вузький мандат і діятимуть як спе­ціа­лізовані банки. Як інноваційний інструмент фінансування запропоновано дифе­ренційовану ставку рефінансування, яка має ґрунтуватися на принципі дисконто­ваних ставок для спеціалізованих банків розвитку. Одночасне впровадження таких заходів необхідне для: спрямованої підтримки окремих секторів економіки; пільго­вого фінансування (у довгостроковій перспективі) економічних проєктів; зниження потенціалу розповсюдження ризиків в економці; концентрації інновацій фінансового сектора на напрямках кредитування; переспрямування ролі банків від ролі фінан­сових посередників до ролі співучасників реальної сфери економіки.
Висновки. Спеціалізовані банки розвитку та диференційована ставка рефінан­су­вання для таких банків дають змогу формувати політику процентних ставок з ура­хуванням специфічних потреб економіки. Процентна політика стане спільною пре­рогативою центрального банку з урядом, оскільки вона зможе вирішити значно ширший спектр питань (зокрема, проблему нерівномірного економічного зростання).