Scientia fructuosa

Інфраструктурна стійкість в умовах кризових явищ

Діана ШКУРОПАДСЬКА, Лариса ЛЕБЕДЕВА, Джордж ГОНСАЛВЕС — Tue, 21 Oct 2025 00:00:00 +0000

На тлі загострення глобальних і регіональних криз – таких як війни, економічні потрясіння, кліматичні катастрофи та пандемії – інфраструктурна стійкість набуває все більшого значення для економічної стабільності, соціальної безпеки й економічного відновлення. Актуальність цього дослідження зумовлена необхідністю пояснити, як різні моделі інфраструктурної політики впливають на здатність країни протистояти кризам. Україна, перебуваючи в умовах повномасштабної війни, стикається із серйозними викликами в інфраструктурному секторі, тоді як Португалія, попри політичну стабільність, регулярно має справу зі стихійними лихами, зокрема масштабними лісовими пожежами. Дослідження ґрунтується на гіпотезі, що інфраструктурна стійкість визначається здатністю критичної інфраструктури ефективно функціонувати, адаптуватися та відновлюватися після надзвичайних ситуацій завдяки зміцненню координації між державними, приватними і міжнародними інституціями. Для досягнення мети використано комбінацію загальнонаукових і спеціальних методів. Методи систематизації та узагальнення – для виявлення ключових факторів інфраструктурної стійкості в Португалії й Україні. Порівняльний аналіз – для оцінки інфраструктурного середовища обох країн. Табличний метод – для впорядкування даних щодо ефективності функціонування інфраструктури та політики стійкості. Оцінка інфраструктурного середовища Португалії й України проводилася на основі даних CMS Infrastructure Index за 2023 р. Позиція Португалії відображає зрілу інституційну систему та стабільну державну політику у сфері інфраструктурного розвитку. Україна, незважаючи на значні труднощі, має потенціал для підвищення своєї позиції завдяки міжнародній підтримці, структурним реформам і цільовому відновленню критичної інфраструктури. Попри різний рівень інфраструктурного розвитку, як Португалія, так і Україна стикаються зі спільними викликами: кіберзагрозами, енергетичною безпекою, дефіцитом водних ресурсів і ризиками, повʼязаними з функціонуванням міської інфраструктури. Для подолання цих викликів необхідний інтегрований підхід, що містить координацію між державними структурами, приватним сектором і міжнародними партнерами задля посилення стійкості й ефективного реагування на сучасні загрози.

Цифровізація як фактор підвищення економічної стійкості державного сектору

Альона СОРОКІНА — Tue, 21 Oct 2025 00:00:00 +0000

Зростання частоти кризових явищ, спричинених як внутрішніми, так і зовнішніми шоковими впливами, посилює потребу у формуванні стійкого державного сектору національної економіки. Цифровізація державного сектору розглядається як один із факторів, спроможних підвищити адаптивність, гнучкість і здатність до відновлення у відповідь на шокові впливи. У цьому контексті постає необхідність глибшого дослідження ролі цифрових технологій у зміцненні функціональної ефективності державного сектору. Дослідження ґрунтується на припущенні, що цифровізація позитивно впливає на рівень стійкості державного сектору, а країни з вищим рівнем цифровізації здатні ефективніше справлятись із сучасними шоковими впливами. Для перевірки гіпотези розглянуто країни Європейського Союзу: для порівняльного аналізу 27 країн ЄС згруповано відповідно до їх рівня цифровізації за Індексом розвитку електронного врядування (EGDI). Окрім цього, в дослідженні використовується кореляційно-регресійний аналіз – з метою визначення взаємозвʼязку між показниками цифровізації та стійкості державного сектору. Отримані результати свідчать про те, що позитивний взаємозвʼязок між цифровізацією та стійкістю державного сектору дійсно існує, проте його значення невелике (для країн, що мають низький рівень цифровізації, взаємозвʼязок є ще слабшим). У ході дослідження припускається, що цифровізація державного сектору здатна мати більший вплив на стійкість сектору домогосподарств, що і підтверджується подальшими результатами. Оскільки домогосподарства є прямими споживачами державних послуг, цифрова трансформація державного сектору має вплив на їх соціальну й економічну стійкість, зокрема внаслідок збільшення адаптивності до раптових економічних шокових впливів. Результати дослідження можуть бути використані для вдосконалення стратегій цифрової трансформації державного сектору, особливо в роботі над питаннями, що стосуються цифрової нерівності (як вікової, так і географічної), соціальної стійкості та цифрової інклюзії.

Розширення прав і можливостей іммігрантів та інклюзивна соціальна конкурентоспроможність

Езрі НІТУРІКІ — Tue, 21 Oct 2025 00:00:00 +0000

На тлі прискорення глобальних зрушень, геополітичної нестабільності, демографічних переходів, технологічних потрясінь та економічної фрагментації Європа стикається з нагальним викликом підтримки конкурентоспроможності та одночасного захисту соціальної згуртованості. Міграція посилює цей виклик через розширення прав і можливостей іммігрантів центральним фактором довгострокової стійкості. У цій статті досліджується мікрофінансування як стратегічний важіль інклюзивної конкурентоспроможності, висувається гіпотеза, що доступ до фінансових інструментів підвищує підприємницький потенціал іммігрантів, фінансову автономію та громадянську участь, тим самим зміцнюючи інституційну довіру та сприяючи адаптивній конкурентоспроможності економік країн, що приймають. Систематичний огляд літератури під керівництвом PRISMA (2010–2025) у Scopus, Web of Science та Google Scholar виявив 973 розробки, з яких 31 рецензоване дослідження відповідало критеріям включення. Бібліометричне картування за допомогою програми VOSviewer виявило три тематичні кластери: підприємництво, фінансова грамотність та інституційна довіра, що повʼязують мікрофінансування з розширенням прав і можливостей іммігрантів та системною стійкістю. Дані з Іспанії, Німеччини та Франції показують, що програми мікрофінансування сприяють формалізації бізнесу, зменшують залежність від соціального забезпечення та підвищують громадянську участь, тоді як адаптивні інновації під час COVID-19, такі як мораторії на погашення боргів та цифрове кредитування, посилили стабільність домогосподарств та сталий місцевий попит. Результати дослідження підтверджують гіпотезу на трьох рівнях: на мікрорівні мікрофінансування зміцнює індивідуальне підприємництво та стійкість; на мезорівні будує соціальні мережі та довіру;
на макрорівні сприяє інклюзивній конкурентоспроможності та системній стабільності. Наукова новизна цього дослідження полягає в поєднанні міграції, фінансів та конкурентоспроможності в рамках єдиної багаторівневої аналітичної системи. Рекомендації щодо політики включають ліквідацію кредитних барʼєрів, впровадження фінансової грамотності в схеми мікрофінансування та розширення інклюзивного цифрового фінансування як невідʼємних компонентів порядку денного Європи щодо конкурентоспроможності

Стимулювання регіональної конкурентоспроможності

Володимир ГУМЕНЮК, Аліна БETЛЕЙ — Tue, 21 Oct 2025 00:00:00 +0000

Досліджено економічну політику стимулювання регіональної конкурентоспроможності в умовах макроекономічної нестабільності, просторової поляризації та наслідків повномасштабної війни в Україні. Актуальність теми обумовлена необхідністю модернізації механізмів регіонального розвитку в контексті врахування глобальних викликів, зокрема демографічної кризи, асиметрії інституційного середовища, цифрового розриву й структурного виснаження периферій. У дослідженні висунуто гіпотезу, що ефективна політика стимулювання регіональної конкурентоспроможності можлива за умови інтеграції європейського вектора розвитку з цінностями безпеки, сталого розвитку, інституційної спроможності, цифрової трансформації державного управління та диференційованого врахування просторових асиметрій регіонів. Методологія дослідження ґрунтується на таких загальнонаукових і спеціальних методах: системному, інституційному, порівняльному, факторному, структурно-логічному, статистичному, просторовому, кластерному й графоаналітичному підходах. У статті представлено результати компаративного аналізу конкурентоспроможності регіонів Польщі, Литви та України в архітектоніці Люблінського трикутника, проаналізовано геопросторову диференціацію, визначено трансформаційні вектори регіонального розвитку в умовах війни в Україні, зокрема цифрову адаптацію, демографічну реакцію, інституційну мобілізацію та механізми стимулювання інновацій. Запропоновано концептуальну модель узгодження цінностей сталого розвитку з економічною політикою управління конкурентоспроможністю на регіональному рівні. Результати дослідження дали змогу розробити нові концептуальні підходи до оцінки ефективності економічної політики стимулювання регіональної конкурентоспроможності й обґрунтувати напрями її подальшого вдосконалення.

Енергетична безпека ЄС в умовах геополітичних змін

Оксана ЗОЛОТАРЬОВА, Дмитро ЛУКАШ — Tue, 21 Oct 2025 00:00:00 +0000

Європейський Союз протягом тривалого часу стикається зі значними викликами у сфері енергетичної безпеки через високу залежність від імпорту викопного палива. Ці вразливості посилила російсько-українська війна, спонукаючи терміново змінити політику в напрямі диверсифікації енергетики, відновлюваних джерел енергії та більшого енергетичного суверенітету. Висунуто гіпотезу, що, хоча національні інтереси історично перешкоджали повній інтеграції енергетичної політики ЄС, криза стала каталізатором трансформаційних політичних змін, спрямованих на посилення енергетичної безпеки та прискорення переходу до стійких джерел енергії. Для перевірки цієї гіпотези проведено якісний контент-аналіз законодавчих актів ЄС, політичних стратегій та наукових досліджень, а також порівняльний аналіз попередніх і сучасних енергетичних криз. Результати підтверджують фундаментальні зміни в енергетичній політиці ЄС, зокрема зниження залежності від російського викопного палива, збільшення імпорту скрапленого природного газу (СПГ) зі США та Норвегії. Частка російського газу в імпорті ЄС скоротилася із 45% у 2021 р. до лише 15% у 2023 р., тоді як виробництво відновлюваної енергії досягло рекордних рівнів – у 2023 р. вітрова енергетика вперше перевищила обсяги виробництва електроенергії на природному газі. Акцентовано увагу на зростаючій ролі відновлюваних джерел енергії, диверсифікації постачання та труднощах, повʼязаних із фрагментацією національних політик. Попри значний прогрес, необхідні подальші зусилля для узгодження енергетичного суверенітету з цілями сталого розвитку та довгострокової економічної стабільності. Перспективними напрямами подальших досліджень є розвиток водневої енергетики, технологій зберігання енергії та регуляторних механізмів для зміцнення енергетичної стійкості ЄС

Біоресурси у трансформації енергетичної системи України

Олена КІЛЬНІЦЬКА , Марина ЯРЕМОВА, Алла СОКОЛОВА — Tue, 21 Oct 2025 00:00:00 +0000

Зростання волатильності світових цін на енергоносії зумовлює нові виклики для енергетичної безпеки країн, що залежать від імпорту. В Україні, яка перебуває під впливом зовнішніх загроз та внутрішніх інфраструктурних втрат внаслідок повномасштабного вторгнення росії, особливої актуальності набувають локальні енергетичні рішення. Розглянуто потенціал біоенергетики як ефективний інструмент диверсифікації джерел енергії, підвищення енергетичної стійкості регіонів та зменшення залежності від традиційних енергоносіїв. Гіпотезою дослідження є припущення, що глобальні цінові коливання стимулюють зростання економічної доцільності реалізації місцевих біоенергетичних проєктів за умов наявності стабільної ресурсної бази та помірного рівня інвестицій. Методологія дослідження базується на поєднанні порівняльного аналізу, експертного оцінювання, індикативного ранжування альтернативних джерел тепла за критеріями собівартості, теплотворної здатності, інвестиційних витрат, терміну окупності та рентабельності. У ході дослідження проаналізовано ситуацію Поліського регіону, зокрема Житомирської області, яка має сприятливі умови для використання біомаси деревного, аграрного та торфʼяного походження. На основі узагальнення результатів дослідження встановлено, що тюкована солома та деревна тріска є найбільш збалансованими джерелами з погляду ефективності, доступності й тарифної конкурентоспроможності. Водночас виявлено інституційні барʼєри, зокрема недосконалість тарифного регулювання, які стримують впровадження відповідних проєктів. Результати дослідження можуть бути використані при формуванні регіональних стратегій енергетичної трансформації, залученні інвестицій у відновлювану енергетику та підтримці цілей декарбонізації економіки України

ESG як драйвер конкурентоспроможності та бізнес-цінності

Даніела РУПО, Альберто КАРАТОЦЦОЛО — Tue, 21 Oct 2025 00:00:00 +0000

Інтеграція екологічних, соціальних та управлінських (ESG) факторів у корпоративні стратегії набула статусу ключової теми досліджень у галузі управління, фінансів та бухгалтерського обліку. Водночас наукова література щодо "значимості для вартості" розкриття інформації про ESG та її взаємозвʼязок з результатами діяльності та оцінкою вартості залишається фрагментарною, з розбіжними теоріями та результатами. Картування цієї галузі є необхідним для систематизації концептуальних основ, виокремлення провідних напрямів досліджень та виявлення прогалин, що формують дискусію про ESG як чинника створення корпоративної вартості. Метою дослідження є вивчення еволюції академічних досліджень з питань ESG, розкриття інформації, ефективності та оцінки з акцентом на тому, що ESG було концептуалізовано як фактор конкурентоспроможності та створення довгострокової вартості. Гіпотеза, що лежить в основі дослідження, полягає в тому, що релевантність ESG у формуванні ринкової вартості зросла після світової фінансової кризи, а дослідницький фокус поступово змістився від описових підходів до аналітичних та заснованих на ефективності оцінок. Отже, фактори ESG привертають дедалі більше уваги в галузі оцінки бізнесу. Методологія дослідження базується на бібліометричному аналізі, проведеному з використанням наукометричної платформи Web of Science. За допомогою програмного забезпечення VOSviewer у дослідженні відображено мережі спільних цитувань, спільну появу ключових слів та семантичне кластеризування для виявлення основних теоретичних напрямів, впливових журналів, авторів та нових тем у дебатах щодо значущості ESG для вартості. Результати дослідження показують, що інтеграція ESG покращує репутацію та ринкову оцінку, особливо за умови підтримки сильного управління та стимулів. Ключові теми включають подвійну суттєвість, інвестиції з соціальним впливом та винагороду керівників, повʼязану з показниками ESG, з доказами того, що винагорода, повʼязана з ESG, сприяє помітному поліпшенню результатів у сфері сталого розвитку, однак короткострокові фінансові ефекти залишаються неоднозначними. Стратегії ESG поступово еволюціонують від добровільної практики, спрямованої на легітимізацію компанії, до визначального чинника конкурентоспроможності та бізнес-цінності. Така еволюція змінює академічні дослідження та моделі корпоративної оцінки, одночасно посилюючи філософію створення довгострокової цінності

Стратегії зеленої логістики

Олена БОНДАРЕНКО, Олександр БОЖКО — Tue, 21 Oct 2025 00:00:00 +0000

Доведено стратегічне значення зеленої логістики в управлінні ланцюгами постачання, що призводить до зменшення негативного впливу діяльності підприємств на довкілля та забезпечує баланс між економічною ефективністю, екологічною безпекою й соціальним ефектом. Сформульовано гіпотезу про наявність синергії між зеленим маркетингом і зеленою логістикою для формування екологічної свідомості, реалізації зелених ініціатив
і забезпечення сталого розвитку підприємств торгівлі. Визначено напрями реалізації стратегій зеленої логістики, зокрема оптимізація транспортних маршрутів, впровадження енергоефективних технологій, застосування альтернативних джерел енергії, управління відходами та повторне використання пакувальних матеріалів. Особливо акцентовано на формуванні екологічної свідомості учасників ланцюгів постачання через синергетичну взаємодію зелених комунікацій та логістичних зелених рішень, що сприяє підвищенню стійких споживчих преференцій, посиленню обізнаності партнерів та стимулюванню відповідальної поведінки. Розглянуто умови ефективної реалізації стратегій зеленої логістики, включаючи розроблення єдиних стандартів оцінювання, формування уніфікованих показників, моніторинг непрямих екологічних впливів та інтеграцію економічних, екологічних, соціальних і технологічних критеріїв у систему управління ланцюгами постачання. Запропонований підхід дозволить підприємствам торгівлі мінімізувати екологічні ризики, підвищити ефективність логістичних процесів, зміцнити конкурентні позиції та створити додаткову цінність для всіх учасників ланцюга постачання

Рушійні сили екологічної ефективності

Мухаммад АДІЛ, Аббас ДЖОХАР, Мухаммад КВАДИР, Алі Таймур ШАХ — Tue, 21 Oct 2025 00:00:00 +0000

Досліджено вплив доходів бізнесу, інновацій та міського населення на екологічні показники нових продуктів. При цьому невизначеність економічної політики і зовнішні шоки на кшталт COVID-19 враховуються як помʼякшувальні фактори для оцінки того, чи порушують зовнішні шоки сталий розвиток нових продуктів. Проаналізовано панельні дані 30 китайських провінцій за 2013–2024 рр. за допомогою двоетапної системи регресії GMM (GMM – узагальнений метод моментів у статистиці й економетриці). Результати аналізу свідчать про негативний вплив дохо-дів основного бізнесу та міського населення на екологічні показники нових продуктів, тоді як інновації відбиваються позитивно. Крім того, EPU (EPU – невизначеність еконо-мічної політики) відіграє позитивну помʼякшувальну роль, але водночас демонструє негативний вплив на звʼязок інновацій з екологічними показниками нових продуктів. Встановлено, що помʼякшувальний вплив COVID-19 є доволі позитивним. З огляду на політичні наслідки, підприємствам слід переконатися, що досягнення прибутковості не відбувається через сталий розвиток. Має бути баланс між фінансовими цілями та заходами з вирішення екологічних проблем. Крім того, уряд має подолати невизначеність в економічній політиці, оскільки стабільна політика може стимулювати розвиток екологічних продуктів

Концепція ТОЕ у впровадженні ШІ: якісний аналіз сицилійських малих та середніх підприємств

Кьяра АВАРЕЛЛО, Антонія КАВА, Вероніка МАРОЦЦО, Андреа НУЧІТА — Tue, 21 Oct 2025 00:00:00 +0000

Це дослідження аналізує фактори, що сприяють та перешкоджають впровадженню штучного інтелекту (ШІ) серед малих
та середніх підприємств (МСП) на Сицилії, висвітлюючи взаємодію технологічних, організаційних та екологічних факторів у периферійному регіональному контексті. Використовуючи якісний дизайн, було проведено вісім напівструктурованих глибинних інтервʼю
з менеджерами цифрових та традиційних МСП. Дані були проаналізовані за допомогою моделі "Технологія-Організація-Середовище" (TOE). Результати дослідження виявляють яскраво виражену різницю: цифрові МСП розглядають ШІ як стратегічний актив, який вже інтегрований у повсякденні робочі процеси (наприклад, аналіз коду, маркетинг, адміністративна підтримка), повідомляючи про підвищення продуктивності та перехід до завдань з вищою доданою вартістю; тоді як традиційні МСП вважають ШІ віддаленим або надто складним, посилаючись на низьку обізнаність та нечіткі випадки використання. Організаційна культура та лідерство мають вирішальне значення – підприємницьке середовище, сприятливе для експериментів (часто з виділеними ролями "креативних технологів") прискорюють впровадження, тоді як опір серед діючих співробітників та слабка комунікація змін гальмують прогрес. Обмеження, характерні для Сицилії – фрагментовані стимули, нерівномірна цифрова інфраструктура та обмежені мережі знань, – ще більше гальмують впровадження, створюючи ризик поглиблення цифрового розриву. Дослідження пропонує практичні рекомендації: поетапні пілотні проєкти, орієнтовані на конкретні випадки використання, з чітким управлінням; розвиток лідерських якостей і внутрішніх лідерів; безперервне модульне навчання, а також втручання в екосистему (інноваційні хаби, кластерні ініціативи, цільові ваучери/гранти). Теоретично автори просувають соціально-технічний погляд на консолідацію ШІ, який повʼязує мікроорганізаційну динаміку з територіально вбудованими умовами. В цілому, дослідження надає контекстно-залежні докази та практичні рекомендації для сприяння інклюзивній трансформації малих і середніх підприємств за допомогою ШІ

Умови та механізми впровадження ШІ у фінансовому секторі

Марек ДЗЮРА, Фабіо ФРАГОМЕНІ, Анджей ЯКІ, Павел ЛУЛА, Томас РОЄК — Tue, 21 Oct 2025 00:00:00 +0000

Дослідження обґрунтовує процес адаптації штучного інтелекту у фінансовому секторі, висвітлюючи ключові механізми його впровадження. Зазначений процес представлено з погляду розвитку Індустрії 4.0. Розглянкуто умови впровадження штучного інтелекту у фінансовому секторі. Проте воно не претендує на вичерпне висвітлення досліджуваної проблеми. Кожне з питань, представлених у статті, потребує розробки на основі більш глибоких досліджень. Мета дослідження – показати процес адаптації штучного інтелекту у фінансовому секторі та визначити механізми його впровадження. У межах цього дослідження сформульовано такі дослідницькі питання (без висунення гіпотез): Яке значення має ШІ у розвитку цифрової економіки? Яка роль ШІ у розвитку фінансового сектору? Який досвід впровадження ШІ у фінансовому секторі мають різні країни? Які уроки використання ШІ та МН у фінансовому секторі винесені на сьогоднішній день? Дослідження базується на аналізі та оцінці наукової літератури та галузевих звітів, що висвітлюють питання цифрової трансформації економіки, підкреслюючи важливість та можливості використання штучного інтелекту та повʼязаних з ним сучасних технологій. Вищезазначений аналіз був доповнений застосуванням дедуктивного та індуктивного міркування. Використання штучного інтелекту є невідʼємним елементом процесу цифровізації економіки. Фінансовий сектор широко застосовує рішення, засновані на використанні штучного інтелекту та машинного навчання. Вони стали важливим фактором підвищення ефективності цього сектору та фінансової системи і її елементів, якості послуг, що надаються фінансовими установами і, як наслідок, їх конкурентоспроможності на ринку. Розвиток цифрової економіки створив нові можливості для фінансових установ використовувати штучний інтелект та повʼязані з ним інформаційні технології. Це стосується застосування таких технологій, як автономні роботи, великі дані, хмарні обчислення, системна інтеграція, адитивне виробництво, промисловий Інтернет речей, доповнена реальність, симуляції та технології, що підтримують кібербезпеку. Ці технології створюють нові можливості для фінансових установ щодо підвищення своєї ефективності та якості продуктів, які вони пропонують