Scientia fructuosa

Формування бюджету в умовах воєнного стану

Ігор ЧУГУНОВ — 2024-10-21

В умовах воєнного стану актуалізуються питання забезпечення збереження національної економіки та подальшого економічного розвитку. Вагомою умовою для цього є дієвий і результативний механізм формування та виконання державного бюджету. Механізм формування бюджету є важливим інструментом забезпечення сталого економічного розвитку країни при збереженні стабільності бюджетної системи. Метою статті є визначення особливостей формування бюджету в умовах воєнного стану. Представлене у статті дослідження ґрунтується на гіпотезі про необхідність посилення фінансового потенціалу бюджетів усіх рівнів завдяки власним надходженням. Зміцнення дохідної частини сприятиме досягненню фінансової стійкості та збалансованості, визначатиме темпи соціально-економічного розвитку. Методологія дослідження базується на використанні загальнонаукових і спеціальних методів, основними з яких є діалектичний та інституційний. Також використано структурний, порівняльний, методи наукового абстрагування, аналізу й експертних оцінок. Потребує уваги адаптація системи формування бюджету до соціально-економічних змін та визначення пріоритетних напрямів подальшого розвитку фінансово-бюджетних відносин.

Для ґрунтовності дослідження проаналізовано структуру дохідної частини державного бюджету впродовж 2019–2023 рр. Оцінено динаміку залучення міжнародної фінансової допомоги та її частку у державному бюджеті. Встановлено сучасні адаптаційні та трансформаційні механізми, що реалізуються у бюджетній політиці в умовах воєнного стану. Розглянуто нові підходи щодо формування дохідної частини бюджету. На основі проведеного дослідження визначено перспективні напрями удосконалення формування доходів державного бюджету, що дасть змогу бюджетній системі функціонувати більш ефективно та результативно. Доцільним є подальше удосконалення системи формування бюджету в частині створення і реалізації дієвих фінансових механізмів бюджетної політики з метою подальшого соціально-економічного розвитку країни.

Для підвищення ефективності бюджетної політики в умовах воєнного стану необхідним є посилення використання у бюджетному процесі принципів стабільності, фінансово-економічної обґрунтованості, соціальної справедливості та бюджетної збалансованості

Ціннісно орієнтований банкінг як чинник сталого розвитку

Людмила ГЕРБИЧ — 2024-10-21

Банківська сфера є одним із драйверів розвитку економіки та тісно повʼязана з функціонуванням суспільства, запити якого змінюються відповідно до його еволюції. В епоху суспільного запиту на орієнтири стосовно свідомого ведення бізнесу та життєдіяльності гостро постає питання щодо впровадження цінностей у банківську справу. Спостерігається її трансформація в напрямі запровадження особистісного підходу та етичних принципів під час роботи з клієнтами; усвідомлення того, що формування тісних взаємин можливе лише на засадах суспільно значущих цінностей та оцінки їх впливу на навколишнє середовище, громади й простір. Саме тому імплементація ціннісно орієнтованого підходу у банківську діяльність є важливою й актуальною темою. Під час дослідження висунуто гіпотезу щодо необхідності запровадження ціннісно орієнтованого банкінгу як одного з ключових драйверів сталого розвитку економіки. Використано традиційний комплекс методів дослідження економічних процесів: аналіз, порівняння і логічне узагальнення. Розкрито сутність та основні норми функціонування ціннісно орієнтованого банкінгу, сформульовано авторське бачення. Досліджено принципи роботи ціннісно орієнтованих банків, визначених Global Alliance for Banking on Values, принципи концепції сталого розвитку, практичні аспекти втілення ціннісно орієнтованого банкінгу на базі цільових, етичних характеристик у роботу окремих банківських установ і на їх основі сформульовано власні принципи ціннісно орієнтованого банкінгу. Проаналізовано основні міжнародні та вітчизняні аспекти функціонування банків, які запроваджують елементи ціннісно орієнтованого банкінгу. Визначено, що фактично всі банки-лідери у світовій банківській сфері ставлять у пріоритет на найближче майбутнє посилення принципів ціннісного банківництва. Не відстають від цього процесу й банки України, у діяльність яких впроваджуються окремі елементи ціннісно орієнтованого банкінгу, як-от корпоративна соціальна відповідальність, принципи ESG тощо. Сформульовано перспективи здійснення банкінгу на основі клієнтоорієнтованого підходу та застосування принципів свідомого ведення бізнесу.

Реформування пенсійного забезпечення в Україні

Юлія РОМАНОВСЬКА — 2024-10-21

Пенсійна система є важливою сферою, що забезпечує стабільність будь-якого суспільства. В умовах повномасштабного вторгнення росії в Україну відповідно до сутності солідарної пенсійної системи простежується збільшення глибинних диспропорцій між наявною кількістю осіб, які потребують пенсійного захисту, та особами, які цей захист мають сформувати своїми внесками. Метою дослідження є оцінка системи пенсійного забезпечення України в умовах воєнного стану й обґрунтування напрямів її удосконалення. Перевірено гіпотезу, що рівень фінансової стійкості системи пенсійного забезпечення впливає на здатність країни підтримувати соціальну справедливість та ефективність державного регулювання людського потенціалу. У ході дослідження використано системний та логічний підходи; метод теоретичного узагальнення, порівняння, аналізу і синтезу, наукового абстрагування. Особливістю системи пенсійного забезпечення в Україні є функціонування першого та третього рівнів системи, тоді як другий перебуває в стані реформування (не працює). Фундаментом пенсійного захисту є солідарна пенсійна система, яка зазнала найбільш негативного впливу від воєнних дій на території України. Обґрунтовано, що сьогодні українське та європейське пенсійне забезпечення мають схожу проблематику, що дозволяє узагальнити набутий досвід і використати передові заходи для вдосконалення пенсійного захисту українських громадян. З огляду на фактори дефіцитності Пенсійного фонду та наявні диспропорції між працюючим населенням і пенсіонерами, запропоновано такі основні підходи до розвитку пенсійного забезпечення в Україні, як всебічна підтримка розвитку недержавних пенсійних фондів, запровадження накопичувального пенсійного страхування; з урахуванням європейського досвіду – формування додаткового фонду до Пенсійного фонду України (ПФУ) щодо забезпечення справедливої пенсії в майбутньому. Передбачається, що використання європейського досвіду в процесі реформування пенсійного забезпечення з урахуванням воєнного стану в державі (який не має часових рамок закінчення) дасть змогу гармонізувати наявне розшарування між працюючими верствами населення та пенсіонерами.

Державно-приватне партнерство в агропромисловому комплексі

Анна ПАНЧЕНКО — 2024-10-21

Систематизовано рівні управління в галузі сільського господарства, проведено порівняльний аналіз міжнародного досвіду управління в аграрній сфері (на прикладі Німеччини та Італії). Описано сучасні тенденції цифровізації управління сільського господарства у світі, а також завдання та виклики цифровізації в Україні. Гіпотезою дослідження є те, що впровадження цифрових рішень в українському аграрному секторі підвищить ефективність управління, особливо в умовах воєнних викликів. Методологічно дослідження ґрунтується на аналізі політик, стратегічних планів, наукових праць та інших джерел, повʼязаних з управлінням у галузі сільського господарства з урахуванням впливу цифрових технологій. Централізована модель управління у розвитку аграрного сектору все ще домінує в європейських країнах. Проте сучасна політика ЄС у сфері регіонального розвитку передбачає передачу якомога більшої кількості управлінських функцій на регіональний рівень. Цей підхід також характерний для вітчизняної моделі політики розвитку сільського господарства.

Найважливішим та ефективним інструментом модернізації будь-якої з відомих систем управління у сучасному світі є їх цифровізація. Цифровізація управління у сільськогосподарській галузі на всіх рівнях, від державного до субʼєктів малого агробізнесу, не є винятком. Подальша цифрова трансформація управління у вітчизняному сільському господарстві представляє вищий рівень цифрової інтеграції, що впливає на найскладніші організаційні зміни у структурах державного управління й агробізнесу. Результати реалізації цих завдань можуть суттєво вплинути на зростання прибутків у сільськогосподарському бізнесі та конкурентоспроможність продукції, що дозволить сільськогосподарській галузі досягти сучасних світових технологічних рубежів.

Компонентна структура економічної безпеки аграрного підприємства

Олег ГУК — 2024-10-21

Економічна безпека аграрних підприємств відіграє ключову роль у забезпеченні продовольчої безпеки країни та сталого розвитку сільських територій. В умовах зростання глобальних викликів, кліматичних змін і загострення конкуренції на агропродовольчих ринках актуалізується необхідність комплексного дослідження компонентної структури економічної безпеки аграрних підприємств. Специфіка аграрного виробництва, зокрема залежність від природно-кліматичних умов, сезонність, тривалий виробничий цикл, використання землі як основного засобу виробництва, зумовлює особливості формування системи економічної безпеки в цьому секторі. Гіпотеза дослідження полягає в тому, що ефективна система еконо-мічної безпеки аграрного підприємства має базуватися на інтеграції різних компонентів безпеки з урахуванням їх взаємозвʼязку та взаємовпливу. Методологічною основою дослідження є системний підхід, методи аналізу та синтезу, порівняння, узагальнення. На основі аналізу наукових джерел і з огляду на галузеву специфіку запропоновано компонентну структуру економічної безпеки аграрного підприємства, яка містить фінансову, виробничо-технологічну, ринкову, кадрову, інноваційно-інвестиційну, екологічну й інформаційну безпеку. Обґрунтовано необхідність комплексного підходу до формування системи економічної безпеки аграрного підприємства з урахуванням взаємозвʼязку і взаємовпливу її складових. Запропонований підхід дає змогу системно оцінювати рівень економічної безпеки та розробляти стратегії її забезпечення в аграрних підприємствах. Він може бути використаний при формуванні системи моніторингу економічної безпеки та прийнятті управлінських рішень щодо її підвищення. Результати дослідження створюють теоретичне підґрунтя для розробки методики інтегральної оцінки рівня економічної безпеки аграрного підприємства та формування організаційно-економічного механізму її забезпечення в сучасних умовах господарювання, що визначає перспективи подальших досліджень у цьому напрямі

Цифрова реклама Meta Ads у соціальних мережах

Тетяна ЯНКОВЕЦЬ — 2024-10-21

Прогресивним інструментом для досягнення маркетингових цілей підприємств роздрібної торгівлі в цифровій рекламі в соціальних мережах, з урахуванням поточної ситуації в Україні, є Meta Ads. Розширені параметри націлювання на основі демографічних показників, інтересів і власної аудиторії робить Meta Ads потужним інструментом для спеціалістів з цифрової реклами, дозволяючи охопити широку аудиторію шляхом цільових повідомлень. Дослідження проведено із застосуванням методів: аналізу даних, синтезу та логічного узагальнення результатів, системно-структурного та статистичного аналізу, а також графічних методів. Основними джерелами інформації є наукові праці, результати маркетингових досліджень, експертні блоги у галузі цифрової реклами та офіційна статистична інформація з інтернет-ресурсів. Розглянуто функції генеративного штучного інтелекту в Meta Ads, такі як розширення зображень, генерування фону та варіації текстів оголошень, що дає змогу скоротити час на створення рекламних матеріалів. Проаналізовано інструменти Advantage+, які автоматизують процес створення рекламних кампаній і таргетингу, зокрема Advantage+ Shopping Campaigns та Advantage+ Creative. Обґрунтовано тенденції розвитку Meta Ads на українському ринку, що будуть впливати на результати та ефективність роботи з цифровою рекламою. Визначено, що використання наявних технологій штучного інтелекту дозволить підприємствам краще знаходити цільову аудиторію та працювати з рекламними оголошеннями

Оцінка вартості бренду

Анжеліка ЧЕПЕЛЕНКО — 2024-10-21

Існує багато досліджень, концепцій, методів, стандартів, рекомендацій та юридичних рішень щодо оцінки вартості брендів. Проте не всі вони можуть бути застосовані на практиці, адже оцінити вартість бренду з економічного погляду і вартість бренду відповідно до існуючих стандартів бухгалтерського та фінансового обліку не є тотожним процесом, який ускладнюється процедурою визнання бренду нематеріальним активом, можливостями та умовами зʼясування його вартості, розуміння його ринкової капіталізації та її відображення в балансі або неможливості та недоцільності такого відображення, розуміння сили бренду (на прикладі бренду Apple) й брендингу (на прикладі брендів Apple та Microsoft). Така ситуація потребує дослідження: умов, за яких бренд може бути визнано нематеріальним активом; що саме може вважатися вартістю бренду як нематеріального активу; яка саме вартість бренду може бути відображена в балансі компанії та за яких умов; чому має місце шалений розрив між балансовою вартістю компанії та її ринковою капіталізацією; на що може впливати зміна ринкової капіталізації бренду і як репутаційні ризики можуть впливати на зміну ринкової капіталізації бренду. Запропоновано комплексний огляд складності та багатофакторності оцінювання вартості брендів та її відображення у фінансовій звітності компаній. Гіпотеза: існує лише одна значуща форма вартості для оцінки і перевірки вартості бренду: ціна, яку покупець готовий заплатити за бренд у реальній угоді.

Використано наукові методи теоретичного узагальнення та групування (для систематизації методів, методологій, оцінок вартості брендів і їх аналізу); формалізації, аналізу та синтезу (для інтерпретації аналітичних матеріалів); логічного узагальнення результатів (формулювання висновків). Розглянуто та проаналізовано існуючі можливості, умови і процедури визнання бренду нематеріальним активом та оцінки його вартості; зʼясовано, що бренди все частіше не визнаються як нематеріальний актив і їх вартість не включається в баланси компаній. Оцінювання вартості та цінності бренду як окремого нематеріального активу залишається проблемним питанням через саму оцінку вартості, її підтвердження та щорічну переоцінку, коливання вартості, яке ускладнюється відсутністю ефективного (активного) ринку й узгодженої процедури та практики оцінювання вартості бренду

ЦСР-центричний підхід до стратегічного планування розвитку громад

Наталія ЗАМКОВА — 2024-10-21

Проведено дослідження розвитку громад і формування стратегій їхнього розвитку в контексті підходу, орієнтованого на досягнення цілей сталого розвитку. Розглянуто проблеми сталого розвитку громад та їх розуміння важливості досягнення цілей сталого розвитку (ЦСР) на всіх рівнях управління. В основу дослідження покладено гіпотезу, що врахування особливостей ЦСР-центричного підходу до стратегічного планування розвитку громад в Україні приведе до покращення індикаторів сталого розвитку на сучасному етапі функціонування громад і до сталого розвитку України. Методологія дослідження містить: оцінку якісних, кількісних і соціальних показників, а також методи позиційного аналізу, фокус-групи, діагностичного інтервʼювання, експертних оцінок, вимірювання та порівняння, системного аналізу та моделювання. Проаналізовано базові поняття і складові сталого розвитку. Запропоновано визначення особливостей ЦСР-центричного підходу до стратегічного планування розвитку громад. Детально розглянуто роль міжсекторальної співпраці між місцевими органами влади, бізнесом і громадянським суспільством у контексті досягнення ЦСР. Акцентовано на інтеграції екологічних, соціальних та економічних аспектів у стратегічне планування, а також досліджено проблеми та виклики, з якими стикаються громади під час впровадження цих підходів. Окремо наголошено на важливості розбудови інституційної спроможності громад для ефективної реалізації ЦСР та їх адаптації до змінних умов повоєнного періоду. Надано рекомендації щодо вдосконалення методик моніторингу й оцінювання досягнення ЦСР на місцевому рівні. Обґрунтовано, що лише за наявності якісної стратегії, обʼєднаних зусиль і взаєморозуміння всіх стейкголдерів можливе досягнення мети "відбудувати краще, ніж було". Акцентовано на тому, що відбудова країни має здійснюватися спільними зусиллями, на засадах прозорості, інновацій та стратегічного бачення. Визначено лідерську роль громад у післявоєнній відбудові України, розкрито значення державної регіональної політики та прийняття Дорожньої карти децентралізації, а також врахування потреби досягнення цілей сталого розвитку у громадах. Проведено ранжування цілей сталого розвитку для громад Вінниччини

Стратегія розвитку сфери гостинності: регіональний контекст

Василь КИФЯК — 2024-10-21

Наявність стратегії розвитку сфери гостинності для будь-якого регіону не тільки сприятиме налагодженню структурованого діалогу між владою та бізнесом у сфері послуг, але й забезпечить ефективне використання ресурсного потенціалу, створення нових робочих місць, збільшення надходжень до бюджетів усіх рівнів, стабільний розвиток і реалізацію експортного потенціалу регіону. Євроінтеграційні процеси та економічні проблеми, спричинені агресією росії, актуалізують цю проблематику, зокрема у контексті визначення її впливу на соціально-економічний розвиток регіону та країни загалом. У межах дослідження висунуто гіпотезу, що розвиток готельно-ресторанного та туристичного бізнесу в регіоні залежить від пріоритетів стратегічного розвитку і формування регіональної стратегії розвитку сфери гостинності (РСРСГ). Дослідження здійснено на основі вивчення закордонного досвіду, діагностики діяльності підприємств гостинності Чернівецької області, опитування підприємців сфери гостинності, використання методів порівняння та моделювання. За результатами опитування розкрито додаткові критерії до основоположних орієнтирів, визначених Законом України "Про засади державної регіональної політики", що мають бути враховані за формування РСРСГ для конкретного регіону. Розроблено структурну модель формування РСРСГ у Чернівецькій області. На основі вивчення відповідного європейського досвіду встановлено, що формування РСРСГ має бути спрямоване на створення умов для повноцінної реалізації туристичного потенціалу регіону, розбудову інфраструктури щодо міжнародних стандартів та створення нових конкурентних переваг. Результати дослідження підтверджують актуальність формування РСРСГ, особливо в тих регіонах, де є відповідне ресурсне забезпечення та перспективи розвитку. На практиці результати дослідження можуть бути використані місцевими органами влади, громадськими організаціями та бізнесом. Через те, що РСРСГ має триєдиний характер, поєднуючи державну, регіональну і міжрегіональну (транскордонну) політику, питання визначення її впливу на соціально-економічний розвиток регіону та країни загалом потребують подальших досліджень