Scientia fructuosa

Фінансове забезпечення інфраструктурних проєктів у територіальних громадах

Катерина БАГАЦЬКА — 2024-06-11

Питання фінансового забезпечення відновлення критичної інфраструктури мають надзвичайну актуальність в період воєнного стану, що характеризується обмеженими ресурсами і можливостями та підвищеними ризиками, і мають комплексно вирішуватися на державному і на місцевому рівнях. Структурний перерозподіл у системі доходів і видатків місцевих бюджетів, що відбувається протягом дії воєнного стану, зумовлює необхідність пошуку ефективних способів залучення позабюджетних інструментів фінансового забезпечення інфраструктури в громадах. Метою статті є оцінка фінансових спроможностей та можливостей до відновлення інфраструктури територіальних громад та огляд перспективних фінансових механізмів. Представлене дослідження базується на гіпотезі про необхідність розвитку комбінованих форм фінансового забезпечення на рівні територіальних громад з акцентом на активізації залучення міжнародних донорів. Методами дослідження є системний і порівняльний аналіз та синтез, абстрактно-логічний метод, логічне узагальнення. Дослідження виконане за матеріалами урядових джерел щодо державного та місцевих бюджетів і на основі наукових праць українських вчених. Викладено думки науковців щодо сутності фінансового забезпечення, систематизовано його форми, методи та інструменти прямої дії фінансового забезпечення інфраструктурних проєктів в громадах, розкрито можливості й перспективи їх застосування в умовах воєнного стану. Обґрунтовано доцільність вибору комбінованих форм фінансового забезпечення як таких, що забезпечують баланс інтересів учасників. На основі аналізу стану бюджетного фінансування інфраструктурних проєктів на державному і місцевому рівнях встановлено наявність фінансової спроможності у місцевих бюджетів та збереження тенденції довгострокових проєктів міжнародними донорами на загальнодержавному рівні. Основним методом фінансового забезпечення проєктів на державному рівні є кредитні програми від міжнародних фінансових інституцій та урядів зарубіжних країн. Запропоновано розвиток перспективних форм фінансового забезпечення відновлення інфраструктурних проєктів у формі поєднання кредитних та грантових програм від Північної екологічної фінансової корпорації (НЕФКО)

Регулювання необанкінгу

Оксана КАЛИТА — 2024-06-11

Cформульовано комплекс рекомендацій щодо регулювання діяльності українських необанків, що втілюють збалансований підхід, сприяючи європейській інтеграції, водночас забезпечуючи дотримання вимог і підтримку конкурентоспроможності необанків. Метою статті є екстраполяція цінного іноземного досвіду для розроблення рекомендацій щодо побудови нормативно-правової бази, яка сприятиме включенню українських необанків у європейський фінансовий простір. В основу дослідження покладено гіпотезу, що наявна нормативна прогалина в організації та нагляді за діяльністю необанків в ЄС та Україні заважає українським необанкам повною мірою реалізувати свій інноваційний і конкурентоспроможний потенціал. Дослідницька мета досягнута завдяки застосуванню широкого спектра загальнонаукових і спеціалізованих методів, зокрема комплексного огляду наукових джерел, правового, порівняльного, статистичного аналізу продуктивності, кейс-стаді, групування та систематизації, а також формулювання засад політики регулювання необанків. Доведено актуальність вдосконалення системи регулювання необанків з огляду на прискорення їхньої глобальної експансії, що є альтернативою традиційному банківському бізнесу. Розглянуто тенденції розвитку та причини зростання популярності необанкінгу в окремих країнах, а також успішні регуляторні ініціативи, які можуть бути адаптовані для реалізації в Україні з метою подолання викликів і загроз, з якими наразі стикаються українські необанки. Акцентовано на дослідженні системи регулювання необанків у країнах ЄС, що ґрунтується на принципах фінансової стабільності, захисту споживачів і запобігання фінансовим злочинам. На основі порівняльного аналізу різних підходів визначено успішні ініціативи для впровадження в Україні, що дасть змогу адаптувати регуляторну інфраструктуру необанківського сектору до рівня найкращих практик. Така адаптація є необхідною, оскільки недосконалість чинної нормативно-правової бази унеможливлює комплексний аналіз та ефективний контроль за діяльністю необанків, що спричиняє ризики невизначеності, ненадійності послуг, загрози безпеці та відповідності міжнародним нормативно-правовим вимогам. Це знижує довіру з боку клієнтів та інвесторів, перешкоджає їх міжнародній конкурентоспроможності. З метою забезпечення стійкого розвитку необанків в Україні розроблено дорожню карту поетапного формування регуляторної інфраструктури необанківського сектору

Нефінансове звітування у промисловому секторі

Євгенія ПОЛЬОВИК — 2024-06-11

Нефінансова звітність стала важливим аспектом корпоративної звітності, особливо у промисловому секторі, надаючи розширену інформацію про соціальні, екологічні й етичні аспекти діяльності підприємств. Сприяючи прозорості та підзвітності, нефінансова звітність (НФЗ) може допомогти підприємствам помʼякшити негативний вплив на навколишнє середовище і посилити їхні загальні зусилля щодо сталого розвитку. Метою статті є огляд нормативно-правового регулювання та міжнародної практики підготовки нефінансової звітності промисловими підприємствами, встановлення особливостей ESG-звітності та надання рекомендацій щодо змістовного наповнення нефінансових звітів промислових підприємств в Україні. Застосовано методи теоретичного узагальнення і групування інформації, індукції, аналізу, синтезу та логічне узагальнення. Визначено, що уніфікація нормативно-правового регулювання у сфері НФЗ є важливою проблемою для субʼєктів господарювання, включаючи промислові підприємства. Багато міжнародних організацій розробили набір власних регламентів у сфері НФЗ, які відображають суспільну увагу до важливих проблем та реальну практику їх розвʼязання підприємствами й організаціями. На основі міжнародної практики НФЗ виявлено відсутність універсальних підходів до її складання. Підприємства мають адаптуватися до певних умов зовнішнього середовища, зважати на специфіку своєї діяльності, організаційну структуру та стратегічні цілі. Визначено актуальність та переваги впровадження принципів ESG. Виділено недоліки розкриття інформації в НФЗ українських промислових підприємствах. Важливим результатом дослідження є рекомендації щодо змістовного наповнення нефінансових звітів промислових підприємств в Україні. Врахування досвіду міжнародних підприємств дасть змогу вдосконалювати підхід до бізнесу, покращувати НФЗ, надати комплексне та прозоре уявлення про свою ефективність з ESG.

Еволюція українського ринку євробондів

Людмила ЖУРАХОВСЬКА — 2024-06-11

Ринок українських євробондів стане критично важливим ресурсом для залучення коштів у повоєнні роки. Це потребує вивчення кількісними аналітичними методами факторів, які впливають на цей ринок, але такі дослідження на сьогодні практично відсутні. Мета статті – провести періодизацію ринку українських євробондів, виявити закономірності його функціонування та проаналізувати взаємозвʼязок ризику і дохідності. Гіпотеза: між дохідністю євробондів і систематичним ризиком може існувати позитивна кореляційна залежність. Виявлено пʼять основних етапів розвитку ринку євробондів українських емітентів (включно з корпоративними випусками). Проаналізовано головні фактори, які впливали на обсяги та дохідність при розміщенні випусків у 2001–2021 рр. на кожному із перших чотирьох етапів розвитку ринку. Показано, що розподіл емітентів корпоративних євробондів за сумарним обсягом емісій є класичним розподілом з "довгим хвостом" і пояснено причини виникнення такого розподілу. Методами регресійного аналізу проаналізовано звʼязок суверенного ризику України
і купонної дохідності при розміщенні корпоративних українських євробондів. Виявлено дві ринкових "аномалії" на ринку українських євробондів: існування періодів перевищення середньої купонної дохідності державних євробондів Україні над цим показником для корпоративних євробондів; зниження суверенного ризику в середньому супроводжувалось зростанням купонної дохідності при розміщенні корпоративних українських євробондів. Перша "аномалія" пояснена підвищеним оптимізмом інвесторів наприкінці 10-х – початку 20-х років. Друга повʼязана зі швидким розширенням ринку і залученням відносно ризикових корпоративних емісій. На прикладі євробондів "Vodafone Україна" досліджено вплив введення воєнного стану та реструктуризаційних подій на ціни і дохідність до погашення українських корпоративних єврооблігацій протягом 2021–2023 рр.

Енергетична безпека: нові виклики та світові тренди

Анатолій МАЗАРАКІ — 2024-06-11

В умовах перманентної світової енергетичної кризи та її посилення на тлі повномасштабної агресії росії в Україні на перший план у світі виходять питання щодо ризиків для національної енергетичної безпеки. Водночас у світі триває четвертий енергетичний перехід, що потребує вибудовування нової концепції енергетичної безпеки країнами, які є як постачальниками енергетичних ресурсів, так і їх споживачами. Метою статті є розроблення концептуальних засад енергетичної безпеки з урахуванням сучасних викликів, зумовлених одночасно наростаючими кризами в енергетиці, економіці та геополітиці. Створення такої основи дає змогу визначити низку рішень для нейтралізації нових загроз, які виникають, зокрема, у контексті "зеленого" переходу. Дослідження проведено з використанням методів наукового абстрагування та систематизації, аналізу та синтезу, узагальнення, порівняння. Представлено концептуальні особливості управління енергетичною безпекою в умовах радикально зміненого контексту, посилення кризових явищ і загроз різного характеру. Підтверджено гіпотезу, що енергетична безпека є комплексною категорією, яка виражає здатність паливно-енергетичного комплексу регіону постачати на внутрішній ринок необхідний обсяг і номенклатуру енергоресурсів за стабільними та прийнятними цінами, оперативно помʼякшувати несподівані коливання попиту на паливно-енергетичні ресурси та забезпечити безперебійне енергопостачання і параметри енергоносія в режимі реального часу. На основі аналізу наукових публікацій та практичних моделей енергетичної безпеки розроблено теоретичні положення, методологічні засади і засоби управління енергетичною безпекою, що відповідають сучасним вимогам. Зокрема, визначено ключові глобальні тренди змін на енергетичних ринках, окреслено види та форми сучасних енергетичних загроз і ризиків. Встановлено напрями впливу "зеленого" переходу, який багато країн взяли на себе та підтвердили на конференції ООН зі зміни клімату (COP28), наголошуючи на подальшій енергетичній безпеці, враховуючи як зменшення залежності від викопного палива, так і нові виклики, повʼязані з відновлюваними джерелами енергії. Результати дослідження становлять практичний інтерес під час розроблення енергетичної політики, планів і конкретних дій, спрямованих на забезпечення енергетичної безпеки в турбулентному глобальному середовищі.

Детермінанти стійкості енергосистем

Лариса ЛЕБЕДЕВА — 2024-06-11

Зазначено важливість енергетичної стійкості для країн ЄC та України в умовах геополітичних конфліктів і викликів, спричинених російською агресією. Підкреслено необхідність модернізації енергетичних мереж, постійного моніторингу та аналізу енергетичної ситуації. Метою дослідження стало визначення факторів, що впливають на енергетичну стійкість і державну політику стійкості енергосистем. Висунуто гіпотезу, що у часи кризи державне регулювання, зокрема підтримка диверсифікованих джерел енергії, будівництво ефективної енергетичної інфраструктури, системи управління ризиками та прозора регуляторна політика, відіграє важливу роль у забезпеченні стійкості енергетичної системи. Для досягнення мети дослідження використано комплекс загальнонаукових і спеціальних методів: історичний та логічний – під час аналізу факторів енергетичної стійкості; статистичне агрегування та порівняння – для складання й аналізу індексів енергетичної стійкості. На основі таких показників енергетичної стійкості, як The Global Energy Vulnerability Index та The Energy Sovereignty Index, оцінено вразливості енергосистем країн ЄС і України та окреслено їх шлях до енергетичної незалежності. За результатами аналізу виявлено відчутну залежність країн ЄС від імпорту енергії, що впливає на показники самозабезпечення, водночас відзначено прогрес у відновлюваній енергетиці, зокрема в Данії, Фінляндії та Швеції. Позиція України в цьому рейтингу досить низька і може бути порівняна з такими європейськими країнами, як Словаччина, Польща і Литва, що є наслідком залежності від імпорту енергії, а також низької економічної стабільності та енергоефективності. Цільові показники ефективності досягнуті більшістю країн ЄС завдяки застосуванню цілісних підходів до енергетичної безпеки. Визначено фактори, що впливають на енергетичну стійкість, зокрема геополітичні конфлікти, наявність енергетичних ресурсів, надійна інфраструктура, системи моніторингу та управління ризиками, енергоефективні технології й прозора регуляторна політика. Підкреслено рішення України узгодити власну енергетичну політику з принципами ЄС, що передбачає оновлення Енергетичної стратегії України для забезпечення сталого економічного розвитку та кліматичної нейтральності до 2050 р.

Системний менеджмент підприємств електронної комерції

Олег ЦІЛЬВІК — 2024-06-11

Сучасний системний менеджмент має у своєму арсеналі низку інструментів для ефективного проєктування управління підприємствами на основі цифрових технологій і штучного інтелекту. Синергія підсистем управління підприємств електронної комерції (ПЕК) спроможна забезпечити формування ефекту росту гнучкості бізнесу до зміни умов зовнішнього середовища, оптимізувати бізнес-процеси та позитивно впливати на поведінку онлайн-покупців. Метою статті є визначення ролі синергетичних впливів системи менеджменту підприємств електронної комерції в контексті циркулярної бізнес-моделі. Висунуто гіпотезу, що синергетичні впливи управління ПЕК доцільно розглядати через його аналіз як циркулярної інтернальної системи, яка складається з внутрішніх і зовнішніх підсистем. Обґрунтовано сутність циркулярної бізнес-моделі ПЕК. Визначено концептуальні підходи до змісту синергетичного менеджменту. Запропоновано розглядати системний менеджмент ПЕК як циркулярну самовідтворювану систему, що має внутрішню (технологічне ядро) і зовнішню (організаційна надбудова) підсистеми. Розкрито зміст синергетичних ефектів за ознаками їх формування. На основі перехресного підходу до підсистем ядра й надбудови виявлено продукти їх органічної взаємодії. Шляхом впровадження технологій на основі штучного інтелекту (ШІ) та через поєднання з дієвими управлінськими технологіями такі продукти спроможні формувати синергетичні ефекти, що приведуть до покращення якості ціннісних пропозицій, зростання клієнтської довіри, збільшення товарообороту і прибутків. Доведено, що системний підхід до менеджменту ПЕК ґрунтується на синергетичній взаємодії елементів зовнішньої (управління людськими ресурсами, знаннями, інформаційними технологіями, фінансово-грошовими відносинами) та внутрішньої (управління системами технічного захисту, захисту даних клієнтів, персоналу, контрагентів, вебсайтом, базами даних) підсистем. Поглиблення наукового аналізу інструментарію електронної комерції має практичне значення для розробки стратегічно вірних управлінських рішень з огляду на диверсифікацію ризиків втрати ринкової позиції, скорочення обсягів продажу та послаблення конкурентних переваг. Концептуалізація синергетичних ефектів системного менеджменту ПЕК удосконалить процеси аналізу сфери електронної комерції на макро- та мегаекономічному рівнях і прогнозування економічного зростання галузі.

Штучний інтелект у цифровому маркетингу

Ігор ПОНОМАРЕНКО — 2024-06-11

Розробка комплексного підходу щодо інтеграції штучного інтелекту (ШІ) у маркетингові стратегії компаній в цифровому середовищі є важливим напрямом забезпечення лояльності користувачів і досягненяня економічно обґрунтованого рівня конверсії. Метою статті є обґрунтування напрямів інтеграції алгоритмів штучного інтелекту в цифровий маркетинг для оптимізації взаємодії між компаніями та цільовою аудиторією. Під час проведення дослідження застосовано загальнонаукові методи аналізу та синтезу для характеристики основних алгоритмів ШІ, що використовуються у цифровому маркетингу; емпіричні методи, графічне зображення та системно-структурний аналіз. Розглянуто роль ШІ у цифровому маркетингу й доведено доцільність застосування сучасних алгоритмів для забезпечення ефективних комунікацій між компаніями та користувачами. Проведено комплексний аналіз основних інструментів цифрового маркетингу та особливостей їх використання для забезпечення конкурентних позицій компаній в інтернеті. Наведено схему отримання інформації від користувачів та оптимізації застосування інструментів ШІ на основі використання ефективних математичних алгоритмів. Досліджено ключові тенденції розвитку ринку генеративного ШІ у сфері цифрового маркетингу. Представлено розподіл контенту, створеного генеративним ШІ. Визначено пріоритетні напрями використання ШІ у маркетингових стратегіях компаній у цифровому середовищі, які дозволяють забезпечити персоналізований підхід до кожного клієнта.

Брендинг підприємств роздрібної торгівлі

Олександр КАРКУШКА — 2024-06-11

Брендинг є невіддільною складовою просування та розвитку товарів підприємств роздрібної торгівлі (ПРТ). Комплексний процес брендингу – ключовий чинник успіху, оскільки дає змогу підприємствам ідентифікувати себе з-поміж конкурентів та залучити більшу цільову аудиторію. У цьому напрямі важливим є обґрунтування застосування моделей брендингу, спрямованих на підвищення конкурентоспроможності та прибутковості ПРТ. Метою статті є визначення ключових понять, основних складових брендингу, обґрунтування побудови моделі створення брендів та характеристика її елементів. Використано такі загальнонаукові методи дослідження: аналізу та синтезу – для представлення основних атрибутів бренду, моделей брендингу та їх характеристики; емпіричні, системно-структурний аналіз та графічне відображення. Визначено ключові поняття та основні сладові брендингу, проаналізовано головні атрибути (зовнішній вигляд товару, його фізичні характеристики, назва бренду, логотип, слоган, кольорове рішення, шрифти, персонаж, музика та звуки, супутні атрибути) брендів ПРТ. Розглянуто процес вибору позиціювання та його роль у формуванні бренду. Представлено порівняльну характеристику моделей брендингу, зазначено основні складові, переваги та недоліки кожної моделі. За результатами розроблено власну модель формування бренду ПРТ. Зазначено основні переваги використання ПРТ розробленої моделі та головні відмінності від інших моделей