Scientia fructuosa

Соціально-економічні наслідки російсько-української війни

2026-02-16T14:38:44+00:00

Об’єктом дослідження є соціально-економічні процеси, спричинені російсько-українською війною, зокрема їхній вплив на міграцію, міжнародну торгівлю та інститути посередництва у врегулюванні конфліктів. Метою статті є визначення взаємозв’язку між зазначеними процесами, їхніх наслідків для соціально-економічного розвитку України та перспектив відновлення у повоєнний період.

Наукова гіпотеза дослідження полягає в тому, що російсько-українська війна спричинила взаємопов’язані міграційні, торговельні та інституційні шоки, що взаємно посилюють негативні соціально-економічні наслідки для України, тоді як ефективність міжнародних механізмів посередництва є недостатньою для їхнього пом’якшення без комплексного узгодження економічної та міграційної політики.

Методологічну основу становлять системний підхід, порівняльний аналіз, статистичні методи оцінювання макроекономічних показників і структурно-функціональний аналіз діяльності інституцій посередництва. Результати дослідження свідчать, що війна призвела до масштабної зовнішньої та внутрішньої міграції (понад 6 млн осіб), суттєвого скорочення експорту, особливо металургійної продукції, та зростання частки аграрного сектору (до 32,4% у структурі експорту). Від’ємне сальдо зовнішньої торгівлі у 2023 р. сягнуло -27,3 млрд дол. США, що зумовлено зниженням виробництва у прифронтових регіонах і зростанням логістичних витрат. Інститути посередництва (ООН, ОБСЄ, ЄС, Туреччина) продемонстрували обмежену ефективність через політичні розбіжності та асиметричні інтереси сторін, однак їхня діяльність стала основою для створення нових форматів економічного та дипломатичного врегулювання (зокрема, Чорноморська зернова ініціатива). Найбільший негативний вплив війни проявляється у регіональній диференціації експорту, демографічному дисбалансі та втраті довіри до міжнародних переговорних форматів. Результати дослідження свідчать про необхідність комплексного підходу до подолання наслідків війни, який включає узгоджену міграційну політику, диверсифікацію зовнішньої торгівлі та реформу механізмів міжнародного посередництва. Перспективи подальших досліджень пов’язані з емпіричною оцінкою регіональних торговельних і міграційних шоків та розробкою моделей адаптивної медіації в умовах затяжних конфліктів

Деглобалізаційні сценарії світової економіки

2026-02-16T14:53:48+00:00

Протягом останніх років спостерігається сповільнення глобалізаційних процесів, що зумовлено посиленням ізоляціонізму у зовнішній політиці країн світу, розгортанням торговельно-економічних війн, інтенсифікацією воєнно-політичних конфліктів, наслідками пандемії тощо. Переосмислення невідворотності та невідʼємності глобалізації як ознаки світового розвитку актуалізує дослідження у площині прогнозування сценаріїв нового економічного порядку. Відтак, метою статті є верифікація сценаріїв світового економічного порядку від фінансової кризи 2008–2009 рр. до сьогодення задля підтвердження гіпотези про поглиблення деглобалізаційних тенденцій у розвитку світової економіки. Для перевірки висунутої гіпотези проаналізовано базові сценарії світового економічного порядку консалтингової компанії A. T. Kearney, які передбачають певне сповільнення темпів економічного зростання та міжнародної економічної інтеграції: глобалізація 3.0, поляризація, островізація, комонізація. Обрано індикатори глобального розвитку, динаміка яких дозволить зробити висновки щодо наближеності світової економіки до певного сценарію світового порядку. З використанням методу аналізу часових рядів здійснено перехід від лінгвістичних оцінок індикаторів до діапазонів кількісних значень. Результати аналізу динаміки індикаторів глобального розвитку створили підстави для верифікації сценаріїв світового економічного порядку від фінансово-економічної кризи 2008–2009 рр. до сьогодення, що дозволило підтвердити гіпотезу щодо деглобалізаційних тенденцій у розвитку світової економіки. Перспективи подальших досліджень автор вбачає у розвитку методології сценарного планування світового економічного порядку шляхом врахування індикаторів, які дозволяють оцінити роль геополітичних факторів у прискоренні деглобалізаційних процесів

Торгівля між Україною та ЄС в умовах глобальних коливань

2026-02-16T15:07:48+00:00

Практичне значення цього дослідження полягає у висвітленні тенденцій торговельних відносин між Україною та Європейським Союзом в контексті геополітичних конфліктів та процесу впровадження принципів європейської інтеграції в українську економіку. Динамічність змін в економіці та політиці зумовлює появу нових викликів для міжнародної торгівлі України та потребує подальших досліджень. Дослідження ґрунтується на гіпотезі, що в умовах геополітичних змін та глобалізації торгівля України товарами з країнами ЄС зазнає структурних трансформацій, що, у свою чергу, впливає на стан економічної стабільності країни та міжнародного партнерства. Необхідно розробити економетричну модель, яка відображатиме вплив ефективності логістики та регуляторного середовища на стан міжнародної торгівлі. Для досягнення цієї мети використано методи теоретичного узагальнення, аналізу та синтезу. Враховано результати досліджень провідних науковців для визначення основних викликів, що супроводжують процес інтеграції України до ЄС у сфері торгівлі та складні, нестабільні умови міжнародного співробітництва. У дослідженні застосовано статистичний аналіз торговельних потоків, структурну діагностику складу експорту та імпорту, а також багатофакторну економетричну модель, що включає ВВП, індекс ефективності логістики та індекс економічної свободи. Адекватність моделі підтверджено за допомогою регресійної діагностики та статистичних тестів. Аналіз виявив переорієнтацію українського експорту на аграрну та харчову продукцію, зниження експорту металургійної продукції та зростання технологічної й енергетичної залежності імпорту. Економетрична модель демонструє високу пояснювальну здатність (R² = 0,979), що підтверджує значущість інституційних та логістичних чинників. Розрахунки порівняльних переваг визначають пріоритетні експортні сектори та недопредставлені групи товарів із потенціалом розвитку. Торгівля України з ЄС зазнає структурної диверсифікації, зумовленої геополітичними шоками та регуляторними змінами. Для зміцнення стійкості та поглиблення інтеграції Україна має вдосконалити логістику, підтримати пріоритетні сектори та адаптувати торговельну політику до національних інтересів у рамках Угоди про асоціацію

Монетарні детермінанти стабільності банківської справи

2026-02-17T04:23:52+00:00

Монетарну політику розглянуто переважно як окремий вид фінансової політики, спрямований на забезпечення стабільності національної грошової одиниці, зокрема на основі досягнення цільового рівня інфляції. Окремою гілкою в деревині цілей центральних банків визначено забезпечення стабільності банківської системи країни. За операційну реалізацію цих цілей відповідають різні підрозділи центральних банків, а інколи й різні органи, зокрема в ЄС. Відповідно постає питання щодо узгодженості монетарної та макропруденційної політик, завдяки чому можна досягти ефекту синергії. Натомість ця проблема не знайшла адекватного вирішення як в науковій, так і в практичній площині. Нечіткими залишаються відповіді на питання, чи враховує монетарна політика аспект фінансово-банківської стабільності, і чи впливає вона на ландшафт банківського сектору. Не встановлені канали такого інтерактивного звʼязку та не визначено характер їх функціонування. Автори висувають гіпотезу, що між монетарною політикою і політикою забезпечення фінансово-банківської стабільності повинен бути раціональний звʼязок, а застосування інструментів монетарної політики має враховувати цикл функціонування банківської системи. До того ж має бути оцінений вплив монетарної політики на стабільність банківського сектору. Для перевірки цієї гіпотези ув досліджено взаємозвʼязок між обліковою ставкою НБУ і індексом фінансового стресу; вплив норм резервування на ділову активність банків у різних країнах, чутливість ставок за депозитами банків до зміни облікової ставки НБУ. Для цього використані методи групування, кореляційного, графічного аналізу. Результати свідчать про необхідність більшого врахування циклу індексу фінансового стресу під час формування облікової політики, надання пріоритету рефляційній та дезінфляційній монетарним політикам порівняно з експансіоністською та рестрикційною, а також ширшого використання такого інструменту, як норми резервування залучених банками коштів. Зазначені результати можуть бути використані центральними банками при застосуванні інструментів монетарної політики.

Зелена промислова політика: критична оцінка державної допомоги для ВДЕ

2026-02-17T04:46:20+00:00

Оцінка заходів Державної допомоги є не лише гарною практикою, що сприяє замкненому циклу політики, але також стала обов’язковою процедурою для великих схем допомоги в рамках ініціативи Модернізації Державної Допомоги. Оцінки підтримують деякі ключові принципи Державної допомоги: i) перевіряти ефект стимулювання або в якій мірі захід реалізує проєкти, які не відбулися б за відсутності допомоги; ii) оцінювати пропорційність або мінімальний обсяг державного фінансування, необхідного для залучення потрібного рівня приватних ресурсів, та iii) аналізувати доцільність заходу для досягнення політичних цілей найменш спотвореним способом. У цій статті розглядаються фактичні оцінки великих схем підтримки відновлюваних джерел енергії, які були проведені та зберігаються у систематичному каталозі Центру Компетенцій Комісії з Мікроекономічної Оцінки. Після детального опису процесу відбору випадків проводиться описовий аналіз схем допомоги відновлюваним джерелам енергії (ВДЕ), які були оцінені за типом енергії, тривалістю та методами оцінки. Крім того, ми надаємо хронологію різних етапів оцінювання та вказуємо на типові помилки. Нарешті, ми розглядаємо результати оцінок та представляємо основні висновки та виклики для схем допомоги, що підтримують перехід до відновлюваної енергетики. Систематично переглядаючи ці фактичні оцінки, ми прагнемо представити комплексний перелік кращих практик, а також дій, яких слід уникати, і таким чином сприяти більш ефективним "чистим" політикам на підтримку енергетичного переходу

Оборонно-промислова політика та зелена конкурентоспроможність

2026-02-17T05:14:10+00:00

Оборонна промисловість як ключовий гравець, відповідальний за реалізацію стратегічної оборонної політики держави, повинна бути частиною ширших дискусій щодо сталого розвитку та зеленої трансформації. Швидкі зміни навколишнього середовища та висока невизначеність у глобальному та національному секторах безпеки підвищують нагальність таких трансформацій. Впровадження екологічно дружніх підходів у оборонній промисловості може значно підвищити національну конкурентоспроможність. Мета дослідження – показати напрям трансформацій в політиці оборонної промисловості під час процесу зеленої трансформації. Висунуто гіпотезу, що пріоритетизація практик сталого розвитку в політиці оборонної промисловості має потенціал підвищити як національну безпеку, так і економічну конкурентоспроможність. У цьому дослідженні поєднано якісні та дослідницькі методи, зокрема систематичний огляд літератури та дослідження випадків. Застосування "зелених" практик у політиці оборонної промисловості може сприяти стійкості сектору у періоди високої невизначеності та жорстких бюджетних обмежень шляхом розподілу державних та приватних коштів і підвищення ефективності. Повномасштабне вторгнення росії в Україну у 2022 р. залучило нашу країну до інтенсивних бойових дій і вимагало суттєвих змін у нашій оборонній та економічній політиці. Крім того, посилення процесу європейської інтеграції потребує адаптації наших місцевих практик до практик Європейського Союзу, зокрема до Зеленого курсу. Впровадження "зелених" практик в оборонній промисловості України може бути однаково корисним для національного військового сектору (шляхом підвищення ефективності витрат і використання ресурсів) та для економічного росту країни (шляхом стимулювання інновацій і створення робочих місць у нових або суміжних сферах). Дослідження підкреслює важливість впровадження більш екологічних планів оборони для підвищення конкурентоспроможності шляхом інтеграції національної економіки у глобальні ланцюги створення вартості аерокосмічної та оборонної промисловості. Для України, яка стикається з екзистенційними викликами, це має потенціал створити можливості для виробників та постачальників оборонної промисловості вийти на глобальний фінансовий ринок та більш ефективно розподіляти ресурси. У статті були визначені відповідні рекомендації, а також критичні питання для зеленого розвитку оборонної промисловості

Муніципальні базари: від продовольчого забезпечення до міської центральності

2026-02-17T05:29:44+00:00

Реорганізація міст навколо ідеї близькості стала центральною темою сучасних урбаністичних дискусій як відповідь на наслідки функціональної фрагментації, залежності від автомобілів та втрати повсякденного міського життя. У цьому контексті регулярний пішохідний доступ до свіжих продуктів харчування відіграє ключову роль у територіальній рівності та соціальній згуртованості. У цій статті аналізується місцевий ринок свіжої продукції як інфраструктура найближчого міста, досліджується його внесок у щоденне забезпечення їжею, міську соціальність та центральність населення. Спираючись на критичний огляд літератури про близькість міста, його громадські простори та локальні продовольчі системи, стаття розробляє концептуальне бачення ринку як повсякденного простору, який характеризується частими покупками, логікою "повільного часу" та побудовою довірчих відносин між продавцями та споживачами. Цей підхід доповнюється синтетичним емпіричним аналізом двох муніципальних ринків у Лісабоні, Португалії, що дозволяє нам порівняти моделі відновлення, орієнтовані на повсякденну близькість, із процесами трансформації, повʼязаними з випадковим споживанням і формуванням туристичної привабливості. Результати показують, що внесок ринків у близькість міста менше залежить від їхньої фізичної центральності або архітектурної якості втручання, а більше від збереження їхньої регулярної функції харчування та їх інтеграції в повсякденні справи мешканців. Стаття завершується захистом муніципального ринку свіжих продуктів як стратегічного обʼєкта для побудови більш придатних для прогулянок, взаємоповʼязаних і соціально інклюзивних міст

Штучний інтелект та інновації на підприємстві: виклики та загрози

2026-02-17T05:41:56+00:00

Штучний інтелект (AI) трансформує конкурентне середовище й дедалі більше виступає ключовим чинником інновацій та організаційних змін. Взаємодія між AI та управлінням інноваціями порушує низку критичних питань, що стосуються стратегічних бізнес-рішень, етичних аспектів та довгострокової стійкості інноваційної діяльності. Це дослідження має на меті розробити концептуальну рамку, яка окреслює основні виклики та ризики, повʼязані з впровадженням технологій AI у компаніях, орієнтованих на інновації. Керівне дослідницьке питання сформульоване таким чином: у якій мірі сучасна наукова література розглядає виклики, зумовлені ризиками, повʼязаними з упровадженням рішень AI у контексті сталих інновацій? Підґрунтям дослідження є підхід, заснований на оцінці ризиків, запропонований у Законі ЄС про штучний інтелект (EU AI Act), з особливим акцентом на диференційованих рівнях регуляторних вимог, що застосовуються до різних категорій систем AI. Для аналізу наявного академічного дискурсу проведено скоупінгогляд відповідно до стандартів PRISMA та усталених методологічних настанов, з використанням баз даних Scopus і Web of Science. Дослідження завершується обговоренням теоретичних та управлінських наслідків отриманих результатів

Трансформація ринку послуг з розробки програмного забезпечення у суспільстві 5.0

2026-02-17T06:24:28+00:00

Дослідження зумовлено структурною трансформацією світового ринку послуг з розробки ПЗ, спричиненою вибуховим зростанням інвестицій у цифрові технології, ШІ (GenAI) та зміщенням попиту від виробництва абстрактних ІТ-програм до вимог швидкого, вимірюваного ROI в умовах системних криз, глобальних диспропорцій та структурно-функціональних змін ринків цифрових продуктів і послуг. Для українського ринку програмного забезпечення та цифрових технологій актуальність посилюється у контексті імплементації принципів суспільства 5.0, що визначається глобальною цифровізацією, дефіцитом кваліфікованого людського ресурсу (Senior-фахівців) та необхідністю інтеграції вимог EU AI Act у сервісні контракти та цифрові продукти. Висунуто гіпотезу, що стабілізація операційної маржинальності постачальників послуг можлива через стратегічну переорієнтацію фокусу менеджменту на продуктизовані GenAI-пропозиції з коротким циклом ROI (4–12 тижнів) та пріоритетні інвестиції у Data/AI-інженерію з посиленням регуляторного комплаєнсу діяльності. Для діагностики конʼюнктури ринку послуг з розробки ПЗ застосовано комплексний системний аналіз, корпоративний бенчмаркінг (Gartner, EPAM) та регіональний аналіз конкурентоспроможності (CEE, LATAM). Прогнозоване зростання глобальних ІТ-витрат до 5.43 трлн дол. США диктує концентрацію стратегічних управлінських рішень на бізнес-процесах "фінанси" та "ритейл". Результати підтверджують, що оптимальні стратегії вимагають фокусу на ROI-кейсах та системного інвестування в компетенції ІТ-персоналу

Стратегії цифрового маркетингу корпоративних фармацевтичних брендів

2026-02-17T06:38:21+00:00

Досліджено особливості й розвиток фармацевтичного ринку в Україні. Сформульовано гіпотезу, що вибір стратегій та інструментів цифрового маркетингу, цифрових платформ та сервісів для розвитку корпоративних брендів фармпідприємств має базуватися на позиціонуванні брендів з урахуванням специфіки діяльності, ринкового сегмента та етапу шляху споживача у даному сегменті. Для перевірки поставленої гіпотези застосовано комплекс загальнонаукових та спеціальних методів дослідження, у ході якого розподілено субʼєкти фармацевтичного ринку за етапами економічного процесу "виробництво–розподіл–обмін–споживання" та ринковими сегментами B2B та B2C. Окреслено ключові чинники зовнішнього середовища для фармацевтичних підприємств: політичні, економічні, демографічні, технологічні. Виділено три стратегічні групи корпоративних брендів промислових фармацевтичних підприємств за критеріями "традиції–інновації" та "спеціалізація–масштаб": масштабні універсальні бренди, спеціалізовані інноваційні бренди, масштабні традиційні бренди. Баланс між стратегічними групами промислових брендів формує конкурентні умови для стійкого технологічного розвитку галузі загалом. Виділено ключові інструменти для реалізації іміджевої, конверсійної та репутаційної стратегій цифрового маркетингу фармацевтичних підприємств: покращення роботи вебсайту, вебаналітика, пошуковий маркетинг, цифрова реклама, автоматизація маркетингу, контент-маркетинг, маркетинг у соціальних медіа, мобільний маркетинг. Систематизовано цифрові платформи та сервіси для ринків
B2B та B2C для використання промисловими фармацевтичними підприємствами для розвитку корпоративних брендів, з урахуванням моделі цифрового шляху споживача See, Think, Do, Care. Для виділених стратегічних груп корпоративних брендів фармацевтичних підприємств запропоновано стратегічні заходи цифрового маркетингу, з використанням систематизованих у статті інструментів цифрового маркетингу, цифрових платформ і сервісів. Застосовано диференційований підхід до розвитку брендів у цифровому середовищі, що забезпечує прозорість, доказовість і персоналізацію комунікації, та, як наслідок, підсилює довіру до корпоративних брендів

Вплив інтенсивності використання емодзі на міжкультурну комунікацію

2026-02-17T06:50:29+00:00

Оскільки цифрове спілкування не має географічних обмежень, емодзі стали повсюдним, проте культурно чутливим засобом вираження емоцій та намірів. У цьому дослідженні ставиться таке питання: як міжкультурні тенденції повʼязані з використанням емодзі, методами спілкування, що активно або мало використовують емодзі, та впливом, який вони мають на результати розмов, а саме на емоційну чіткість, сприйману дружелюбність та прийнятність? За допомогою дизайну змішаних методів зібрано та оброблено інформацію на основі контрольованих симуляцій розмов і опитувань учасників, включаючи різні культурні когорти. Сприйняття та емоційний резонанс оцінювалися за допомогою аналізу настроїв та якісних відгуків. Результати дослідження свідчать, що, хоча і є загальне покращення виразності емоцій та теплоти у міжособистісному спілкуванні при використанні емодзі у великій кількості, існують значні відмінності у їх застосуванні в різних культурах та у формальних або чутливих ситуаціях. З іншого боку, спілкування з обмеженою кількістю емодзі завжди сприймається як більш нейтральне та професійне, незалежно від культури, хоча й зменшується сприйнята залученість. Ці результати демонструють, що, хоча основні способи використання емодзі є універсальними, їх практичне застосування та соціальна прийнятність беруть початок із культурних правил комунікації. Дослідження дозволяє отримати більш детальне уявлення про мережеве спілкування, яке можна використовувати для розуміння того, як брати участь у успішній та культурно чутливій цифровій комунікації за допомогою глобальних платформ