Scientia fructuosa

Всесвітній Економічний Форум 2026

2026-06-18T08:30:03+00:00

Глобальна економічна система пере-живає структурно-інституційні трансфор-мації, зумовлені технологічними зрушеннями, загостренням викликів сталого розвитку, посиленням енергетичної та геополітичної нестабільності. У цих умовах набуває актуальності дослідження механізмів впливу наднаціональних платформ на формування макроекономічної політики держав, зокрема ролі Всесвітнього економічного форуму як каталізатора структурних реформ. Дослідження ґрунтується на гіпотезі про те, що Всесвітній економічний форум функціонує як інститут глобальної макроекономічної трансформації, вплив якого є диференційованим залежно від вектора трансформації й інституційного статусу країни в системі наднаціональних обʼєднань. Методологічну основу дослідження станов-лять концепції інституційного ізоморфізму, політики поширення та різновидів капіталізму. Для досягнення мети застосовано системний, інституційний та індексний методи, а також контент-аналіз доповідей Всесвітнього економічного форуму. За результатами дослідження систематизовано теоретичні підходи до аналізу нормативного впливу Всесвітнього економічного форуму, який реалізується через формування епістемічних спільнот, рейтин¬гування національних економік та механізми мʼякої сили. Ідентифіковано три ключові вектори макроекономічної трансформації: конкурентоспроможність, цифровізацію й енергетичний перехід, охарактеризовано їхній системний взаємозвʼязок. На прикладі країн Люблінського трикутника встановлено, що траєкторії Індексу енергетичного переходу Польщі та Литви є переважно висхідними, тоді як Україна демонструє волатильну динаміку внаслідок руйнування енергетичної інфраструктури в умовах війни. Висунута гіпотеза підтвердилася: набуття Україною статусу кандидата на членство в Європейському Союзі створює синергію між нормативними орієнтирами Всесвітнього економічного форуму
та вимогами євроінтеграційної зумовленості, підсилюючи трансформаційні імпульси. Науковою новизною є авторський Індекс узгодженості макроекономічної політики, що уможливлює кількісне оцінювання відповідності національної економічної політики рекомендаціям Всесвітнього економічного форуму. Прак-тична цінність результатів полягає у можливості їх застосування органами державного управління для моніторингу та обґрунтування стратегічних пріоритетів реформ. Перспективи подальших досліджень повʼязані з емпіричною апробацією запропонованого індексу та поглибленим аналізом енергетичного переходу в контексті повоєнного відновлення України.

Інституційна трансформація моделі публічно-приватного партнерства в Україні

2026-06-18T09:01:33+00:00

Масштабні руйнування інфраструктурного капіталу та зростання потреб у його відновленні в умовах повоєнної трансформації економіки України загострили проблему обмеженості бюджетних ресурсів та зниження ефективності традиційних механізмів фінансування проєктів. Зафіксовані у четвертій Спільній швидкій оцінці завданої шкоди та потреб на відновлення (RDNA4) обсяги інвестиційних потреб істотно перевищують можливості бюджетного й донорського фінансування, що актуалізує необхідність залучення довгострокового приватного капіталу до процесів зеленої відбудови України. У цьому контексті визначальною стає інституційна трансформація моделі публічно-приватного партнерства (ППП) в Україні. Дослідження ґрунтується на припущенні, що інституційні зміни, закріплені новим Законом України "Про публічно-приватне партнерство" (2025 р.) трансформують ППП з квазіпозабюджетного інструменту фінансування окремих проєктів на керований механізм довгострокового інвестування, здатний одночасно підвищувати фіскальну стійкість держави та забезпечувати залучення приватного капіталу до зелених інфраструктурних проєктів. Для перевірки зазначеного припущення застосовано інституційно-економічний та відтворювальний підходи, доповнені порівняльним аналізом попередньої й оновленої нормативної моделі ППП та аналітичною інтерпретацією секторальних потреб відновлення на основі даних RDNA4. Отримані результати свідчать, що інституційне оновлення ППП супроводжується зниженням транзакційних витрат, підвищенням передбачуваності розподілу ризиків, інтеграцією довгострокових зобовʼязань у систему бюджетного планування та зменшенням вартості капіталу для інфраструктурних проєктів з тривалим строком окупності. У такій конфігурації ППП набуває мультиплікативного потенціалу для структурної модернізації економіки України та реалізації цілей зеленої відбудови

Територіальний брендинг у системі велнес-економіки

2026-06-18T09:21:16+00:00

Досліджено проблему перетворення територіальних велнес-активів на стратегічний ресурс в умовах зростання глобальної конкуренції за туристичні, інвестиційні та людські ресурси. Актуальність дослідження повʼязана з трансформацією сучасної економіки у напрямі підвищення ролі якості життя, добробуту та сталого розвитку, що потребує переосмислення традиційних підходів до територіального брендингу. Велнес-економіку розглянуто як новий стратегічний ресурс, здатний впливати на формування ціннісно орієнтованого образу території та підвищення її конкуренто-спроможності. Висунуто гіпотезу, що інтеграція принципів велнес-економіки у брендинг територій забезпечує зростання сили територіального бренду завдяки формуванню ціннісно орієнтованого образу, посиленню емоційної взаємодії зі стейкголдерами та підвищенню багатовимірної конкурентоспроможності території. Розкрито роль велнес-економіки у формуванні конкурентної ідентичності територій. Обґрунтовано, що велнес-орієнтований підхід забезпечує ієрархічну логіку формування ціннісної пропозиції територіального бренду, що дозволяє інтерпретувати конкурентоспроможність території як похідну від глибини та узгодженості її брендової цінності. Визначено сутність та детермінанти сили територіального бренду. Методологічну основу дослідження становлять концепції територіального брендингу, теорії бренд-капіталу, підходи до оцінювання конкурентоспроможності територій, а також системний і каузальний підходи до моделювання взаємозвʼязків між розвитком велнес-економіки та силою територіального бренду. Емпірична перевірка гіпотези здійснена на основі аналізу країн з різним рівнем розвитку велнес-економіки та оцінювання інтегрального показника сили територіального бренду. Отримані результати підтвердили, що країни з більш розвиненою велнес-економікою демонструють вищі значення сили територіального бренду. Доведено, що сила територіального бренду формується як інтегральний ефект взаємодії функціональних, емоційних та символічних характеристик території

Цифрові фінансові послуги в умовах сучасних викликів

2026-06-18T10:16:35+00:00

Досліджено розвиток ринку цифрових фінансових послуг в умовах цифрової трансформації економіки з урахуванням сучасних викликів, повʼязаних із воєнним станом, потребами повоєнного відновлення та поглибленням європейської інтеграції України. Дослідження ґрунтується на гіпотезі, що ринок цифрових фінансових послуг України вже сформував базову інфраструктурну й поведінкову основу для подальшого зростання, однак його стратегічний потенціал у повоєнному відновленні та інтеграції до ЄС повʼязаний з переходом від кількісного поширення цифрових сервісів до їх якісного, безпечного, інклюзивного та регуляторно сумісного розвитку. Методологічну основу дослідження формують системний підхід, порівняльний аналіз, статистичні методи оцінювання макроекономічних, фінансових та фінансово-інфраструктурних показників, а також структурно-функціональний і причинно-наслідковий аналіз.

У ході дослідження систематизовано ключові статистичні тенденції розвитку цифрових фінансових послуг, проаналізовано сегментну структуру цифрових платежів, дистанційної ідентифікації та цифрового кредитування, а також здійснено порівняння українських показників з релевантними орієнтирами країн Європейського Союзу. Особливу увагу приділено ролі безготівкових платежів, системи BankID, цифрових державних сервісів, FinTech-рішень та інструментів цифрової взаємодії між державою, бізнесом і населенням. Визначено, що у 2020–2025 рр. український ринок пройшов етап швидкої цифрової адаптації та сформував базову цифрову фінансову інфраструктуру, однак подальший його розвиток потребує переходу від кількісного зростання до підвищення якості, безпеки, інклюзивності та євросумісності цифрових сервісів. Головними барʼєрами розвитку ринку залишаються регуляторна фрагментарність, недостатня повнота статистичного вимірювання окремих сегментів, кіберризики, нерівномірність доступу населення до цифрових сервісів, а також потреба в посиленні довіри користувачів до цифрових фінансових продуктів. Запропоновано практичні напрями державної політики та ринкових дій, зокрема гармонізацію регулювання з вимогами ЄС, розвиток відкритого банкінгу, удосконалення цифрової ідентифікації, посилення кіберстійкості, формування резервованої цифрової фінансової інфраструктури та підтримку комплексних цифрових рішень для малого й середнього підприємництва, релокованого бізнесу та домогосподарств. Встановлено, що цифрові фінансові послуги можуть стати одним із важливих інструментів економіки України у повоєнний період за умови їх відповідального, безпечного та стратегічно скоординованого розвитку.

Оцінювання інформаційної ефективності на іракському фондовому ринку

2026-06-18T10:51:24+00:00

Дослідження оцінює інформаційну ефективність ринку ISX за період з серпня 2014 р. по серпень 2024 р. шляхом перевірки гіпотези про випадковий характер зміни цін з використанням щоденних даних для 57 окремих складових ISX60. Застосовано низку статистичних методів, зокрема тести на одиничні корені (розширений тест
Дікі-Фуллера та П. Гілліпса-Перрона), автокореляцію (Q-статистика Люнга-Бокса) та коефіцієнт дисперсії, а також проводиться тестування. Виявлено статистично значущі докази відхилення від гіпотези стохастичної динаміки цін. Хоча всі акції демонструють стаціонарність, 70–79% акцій, як стверджується, порушили гіпотезу стохастичної динаміки цін за кількома тестами на рівні значущості 5%. Індекс демонструє особливо вагомі докази неефективності ринку, причому показники коефіцієнта дисперсії перебувають у діапазоні 0,50–0,75, що свідчить про відхилення від гіпотези ефективності та наявність ефекту повернення до середнього значення. Це вказує на те, що емпіричні дані з попередніх прайсів дійсно можуть передбачати можливу прибутковість, демонструючи таким чином слабкість ефективності ринку. У поєднанні з даними попередніх досліджень прикордонних ринків, які пояснюються слабкою торгівлею, обмеженою ліквідністю ринку, інформаційною асиметрією, стадною поведінкою та недостатньо розвиненою ринковою інфраструктурою, дослідження допомагає визначити потенціал для технічної торгівлі та приводить до припущення, що транзакційні витрати можуть стримувати прояви ринкової неефективності. Дослідження визначає кілька напрямів розвитку ринкової інфраструктури, зокрема підвищення ліквідності, вдосконалення систем розкриття інформації та посилення ролі інституційних інвесторів у сприянні стабільності ринку. Отримані результати дають змогу краще зрозуміти динаміку ефективності прикордонних ринків та вплив іракського фондового ринку на економічне зростання

Концептуальна модель розвитку цифрової економіки України

2026-06-18T11:03:40+00:00

Формування ефективних методів та інструментарію управління в цифрову епоху передбачає комплексне застосування цифрових технологій та даних, що дає можливість провести всебічне оцінювання поточного стану соціально-економічних систем, визначити найвпливовіші виклики та ідентифікувати стратегічні перспективи розвитку. Сформульовано теоретичне припущення щодо запровадження передових методів управління на основі алгоритмів штучного інтелекту та машинного навчання, великих даних та цифрових платформ, що дозволяє всебічно та оперативно оцінювати трансформаційні процеси, подолання негативних проявів у цифровій економіці та сприятиме підвищенню рівня конкурентоспроможності національних економічних систем у глобальному цифровому вимірі. Використано загальнонаукові методи аналізу та синтезу для характеристики концептуальних основ цифрової економіки та ідентифікації її ролі при подоланні комплексу негативних факторів зовнішнього середовища; порівняльний метод та системно-структурний аналіз для вивчення передового досвіду розвинених країн світу; концептуальний аналіз та теоретичне моделювання для розробки моделі розвитку цифрової економіки в Україні до 2030 р. Обгрунтовано доцільність формування національних цифрових стратегій для забезпечення інтенсивного зростання у відповідності з цілями сталого розвитку і впровадження передових методів управління в умовах глобалізації та цифровізації, що передбачає адаптацію бізнес-середовища до комплексу факторів та необхідність удосконалення методології аналізу. Представлено концептуальну схему чотирьох основних напрямів цифрової трансформації України та системо-утворюючі фактори цифрової економіки. Розглянуто особливості формування комплексної системи управління цифровою трансформацією з урахуванням факторів на мезо- та макрорівнях. Обґрунтовано доцільність використання інтернету, цифрових платформ та великих даних для формування актуальної інформаційної бази про міжнародні ринки, національні системи, види економічної діяльності; необхідність використання сучасних алгоритмів штучного інтелекту та машинного навчання для оцінювання тенденцій, проведення перспективного аналізу, визначення ризиків та пошуку оптимальних управлінських рішень у бізнес-середовищі та секторі державного управління. Наукова новизна полягає у систематизації концептуальних засад та теоретичному обґрунтуванні ролі інноваційних цифрових інструментів управління з метою оптимізації цифрової економіки та впровадженні передового досвіду в Україні з урахуванням воєнних дій

Цифрові детермінанти валоризації освіти

2026-06-18T11:11:46+00:00

Актуальність дослідження зумовлена зміщенням сучасного наукового фокусу від аналізу технологій цифровізації освіти до виявлення її ключових рушійних сил – цифрових детермінант, які визначають вектор, масштаби та глибину трансформації освітніх систем. Саме такі детермінанти формують передумови до масштабування цінності освітніх результатів для особистості, суспільства та економіки в цифрову епоху, а також актуалізують потребу подолання розриву між технологічним потенціалом цифрових змін і реальною практикою їх використання та валоризації. У звʼязку з цим постає необхідність обґрунтування теоретичних і прикладних засад валоризації освітнього середовища в умовах цифрової трансформації. Висунуто гіпотезу, що цифрова трансформація освіти сприяє формуванню доданої соціально-економічної цінності освітніх результатів, а валоризація освітнього середовища є ключовим інструментом підвищення конкуренто-спроможності освіти, розвитку цифрового людського капіталу та інтеграції освіти в цифрову економіку. Методологічну основу дослідження становлять системний, структурно-логічний і компаративний підходи, методи узагальнення, порівняльного аналізу, структурного моделювання, концептуального проєктування та алгоритмізації процесів оцінювання валоризації освітнього середовища. Емпіричну базу дослідження становлять статистичні дані Європейської Комісії, OECD, UNESCO, Eurostat, а також результати бібліометричного аналізу досліджень цифрових детермінант освіти, представлених у наукометричних базах даних. Розкрито міжнародні та національні тенденції цифрової трансформації освіти, висвітлено стратегічні напрями розвитку цифрових компетентностей населення та визначено ключові виклики розвитку цифрової освіти в умовах становлення економіки знань. Проаналізовано рівень розвитку цифрової освіти в Україні, а також вплив цифрових технологій на формування цифрових компетентностей і розвиток людського капіталу. Обґрунтовано концептуальний фрейм валоризації освітнього середовища в умовах цифрової трансформації, у межах якого визначено основні ефекти валоризації, сформовано систему критеріїв оцінювання та розроблено алгоритм визначення рівнів валоризації освітнього середовища. Запропонований фрейм дає змогу оцінювати процес створення доданої соціально-економічної та інноваційної цінності освітніх результатів і може бути використаний для стратегічного планування трансформації освітніх систем і процесів на інституційному, регіональному та державному рівнях

Цифрова стійкість та кібербезпека країн ЄС

2026-06-18T11:30:27+00:00

Зростаюча частота та комплексність кіберзагроз у поєднанні з системними цифровими збоями зробили кібербезпеку та цифрову стійкість критичними детермінантами стабільного функціонування соціально-економічних систем у Європейському Союзі. Гіпотеза дослідження передбачає, що цифрова стійкість країни формується реальними кіберінцидентами в поєднанні з інституційним потенціалом, технологічною готовністю та здатністю відновлювати цифрові системи. Для перевірки гіпотези застосовано порівняльний аналіз у поєднанні з методами статистичного аналізу. Кібербезпека оцінюється за допомогою Глобального індексу кібербезпеки та Індексу кіберзалежних злочинів. Адаптивний потенціал стійкості вимірювався за допомогою Європейського індексу цифрової стійкості (EDRIX), доповненого Європейським індексом готовності до відкритих технологій (EOTRIX). Результати показують, що в теоретичному аспекті кібербезпека та цифрова стійкість доповнюють одна одну: кібербезпека є необхідним функціональним компонентом, який забезпечує захист від кібератак і несанкціонованого втручання, тоді як цифрова стійкість має ширші функції, зокрема управління кризами, відновлення після інцидентів та адаптацію до нових загроз. Аналіз запропонованих індикаторів у межах ЄС виявив відсутність прямого лінійного звʼязку між рівнями кібербезпеки та кіберзлочинністю, а також між кібербезпекою та цифровою стійкістю. Греція, Мальта та Кіпр демонструють високий рівень кібербезпеки, але порівняно низький рівень цифрової стійкості. Натомість Німеччина, Фінляндія, Естонія та Словенія характеризуються високими як цифровою стійкістю, так і кібербезпекою, що свідчить про те, що цифрова стійкість дійсно формується під тиском наростаючих загроз в умовах, коли інститути готові адекватно, оперативно й системно на них реагувати, що підтверджує гіпотезу статті

Цифровізація в системі економічної стійкості домогосподарств

2026-06-18T11:43:10+00:00

Трансформація української економіки під впливом повномасштабного вторгнення створила умови для аналізу взаємозвʼязку між цифровізацією та економічною стійкістю сектору домогосподарств. Фізичне руйнування інфраструктури та масова міграція населення перетворили цифрові технології з опціонального інструменту на основний спосіб збереження економічної активності. Проте через очевидну роль цифровізації у забезпеченні стійкості економіки України під час шокових впливів кількісна оцінка її внеску майже відсутня. Саме тому основу цього дослідження становить гіпотеза, що цифровізація здатна виступати механізмом економічної стійкості, частково компенсуючи втрати від економічних шоків через альтернативні канали генерування доходів та здійснення витрат. З метою емпіричної перевірки запропонованої гіпотези розроблено Індекс економічної стійкості сектору домогосподарств, який поєднує економічні показники (споживання, доходи, кредитування, зайнятість) та цифрові (навички, інфраструктура, інституції) в єдину метрику. Результати розрахунків дозволили застосувати контрфактичний аналіз та порівняти фактичну стійкість з гіпотетичним сценарієм за відсутності цифрової складової. Базою для розрахунків стали дані національної статистики та міжнародних організацій за 2018–2024 рр. Встановлено, що стійкість сектору знизилася на 14% протягом 2021–2023 рр., проте без цифрової компоненти падіння було б удвічі глибшим. Отже, цифровізація забезпечила 23–29% фактичного значення індексу та запобігла критичній дестабілізації. Водночас дослідження фіксує й проблемні зони: швидка цифрова адаптація населення відбувається за наявності суттєвих інфраструктурних обмежень та інституційних прогалин, що стримує повну реалізацію потенціалу цифровізації як фактора стійкості

Еволюція управління цифровими платформами

2026-06-18T11:50:58+00:00

Глобальні технологічні перетворення та експоненційне зростання обсягів інформації спричинили появу і стрімкий розвиток цифрових платформ, які змінили механізми управління, створили нові бізнес-моделі та стратегічні партнерства, стали ключовими гравцями на ринку і лідерами монетизації. В основу дослідження покладено гіпотезу, що еволюція управління цифровими платформами має послідовний і кумулятивний характер, відображаючи перехід від вузькоспеціалізованих комунікаційно-технологічних концепцій до стратегічного соціально-економічного управлінського бачення складних багатогалузевих бізнес-екосистем з гібридними функціями, що впливають на суспільно-економічні відносини, структуру ринку, ринок праці, споживчий попит, конкуренцію, інновації тощо. Гіпотезу обґрунтовано з використанням таких методів дослідження: системно-структурного аналізу (для систематизації наукових досліджень щодо процесів зародження та структурного формування цифрових платформ), діалектичний та метод міждисциплінарного синтезу (для дослідження еволюційного контексту розвитку цифрових платформ від Web 1.0 до Web 3.0), методи порівняння та Інтернет-моніторингу (для визначення відмінностей в управлінні цифровими платформами на різних етапах), логічного узагальнення (для формулювання висновків проведеного дослідження). Зазначено, що еволюція цифрових платформ нерозривно повʼязана з розвитком інфраструктури та функціоналу всесвітньої мережі Інтернет, яку фахівці умовно поділяють на етапи Web 1.0, Web 2.0 та Web 3.0. Кожен з цих етапів створював технологічні та економічні передумови для формування, розповсюдження та домінування певних типів платформ. Етап Web 1.0 досліджено як період зародження цифрових платформ, загальне управління якими зводилося до адміністрування контенту та одностороннього контролю з боку власника вебсайту. Етап Web 2.0 розглянуто з позиції формування платформної економіки та подальшого розвитку цифрових платформ, управління в цей період змістилося від адміністрування та лінійного контролю до "оркестрації" взаємодій у складних екосистемах. Період Web 3.0 охарактеризовано з огляду трансформації цифрових платформ зі зміщенням управлінського фокусу з керування взаємодією на децентралізоване володіння та координацію. Розуміння цієї трансформації
є важливим для сучасного менеджменту, оскільки вона запропонувала принципово нові механізми регулювання економічної діяльності, нові цінності та нову соціально-економічну архітектуру мережевого консенсусу. У висновках зазначено, що, попри прозору і демократичну ідею, система управління цифровими платформами Web 3.0 має критичні вразливості, які надалі потребують активних досліджень

Гібридні крос-маркетингові стратегії в ритейлі

2026-06-18T12:02:47+00:00

Досліджено теоретико-методологічні засади формування та розвитку крос-маркетингових стратегій підприємств торгівлі в умовах цифрової трансформації з використанням концепції гібридного маркетингу. Актуальність дослідження зумовлена поглибленням цифровізації економіки, трансформацією споживчої поведінки, фрагментацією каналів комунікації та зростанням вимог до персоналізації маркетингових рішень. За таких умов підприємства торгівлі стикаються з необхідністю інтеграції онлайн- та офлайн-інструментів, координації взаємодії з партнерами, оптимізації маркетингових витрат і підвищення результативності використання ресурсів у межах крос-маркетингових ініціатив. Гіпотезу дослідження сформульовано як наукове припущення, що застосування гібридного маркетингу як інтегрованої системи цифрових платформ, традиційних каналів просування, інструментів аналітики великих даних, персоналізованих комунікацій і партнерських програм формує синергетичний ефект. Такий ефект забезпечує зростання ефективності крос-маркетингових стратегій, підвищення цінності клієнтського досвіду, посилення лояльності споживачів і зміцнення конкурентних позицій підприємств торгівлі на внутрішніх і міжнародних ринках. Методологічну основу дослідження становлять системний і процесний підходи, а також методи аналізу й синтезу, порівняльного аналізу, узагальнення. Емпіричну базу дослідження сформовано на основі статистичних даних, аналітичних звітів міжнародних дослідницьких і консалтингових організацій, матеріалів професійних асоціацій та релевантних наукових публікацій. У ході дослідження систематизовано інструменти гібридного маркетингу, визначено їх функціональну роль у формуванні крос-маркетингових стратегій та обґрунтовано доцільність комплексного поєднання онлайн- й офлайн-каналів взаємодії. Отримані висновки підтверджують гіпотезу та засвідчують, що впровадження гібридного маркетингу сприяє підвищенню адаптивності підприємств торгівлі до цифрових змін і зростанню довгострокової ринкової ефективності

Механізм управління платіжними ризиками у міжнародній торгівлі

2026-06-18T12:13:01+00:00

У сучасній практиці підтримки торговельних та логістичних операцій вітчизняних компаній, в умовах підвищеної волатильності на фінансовому і товарному ринках та посилених ризиків неплатежів, відсутності гарантій тощо часто використовуються форми розрахунку, що забезпечують гарантоване одержання виручки за відвантажений товар або виконані роботи чи надані послуги. Основною формою платежу, що найбільшою мірою гарантує продавцеві отримання оплати за товар, роботу чи послугу, є акредитив. Інтеграція економіки у світовий ринок та процеси глобалізації створюють умови, за яких покупець і продавець можуть оптимально та завчасно виконувати зобовʼязання щодо розрахунків за товари і послуги. Сучасні ринкові відносини сприяють розвитку платіжних інструментів, які дозволяють субʼєктам мінімізувати ризики торговельних операцій. Акредитив є одним з таких ефективних інструментів платежу. В основу дослідження покладено гіпотезу, що використання акредитивної форми розрахунків у сучасному глобалізованому середовищі дає змогу субʼєктам господарювання розширювати межі своєї діяльності та виходити на нові ринки шляхом максимального зниження ризику невиконання зобовʼязань за укладеними договорами. Досліджено сутність та необхідність використання акредитивів, вивчено нормативно-правову базу, якою регулюється акредитивна форма оплати. Систематизовано види акредитивів та ключових учасників процесу розрахунків. Проаналізовано сучасний стан використання акредитивної форми оплати в Україні та вартість обслуговування акредитивів банками

Інвестиційні детермінанти сталого розвитку та конкурентоспроможності в торгівлі

2026-06-18T12:25:32+00:00

Визначаючи стратегічну роль сфери торгівлі особливо в умовах повномасштабного вторгнення рф, підкреслено значення її інвестиційної діяльності як ключового інструменту збереження і зміцнення конкурентоспроможності, забезпечення її сталого економічного розвитку в цілому і в розрізі окремих бізнес-одиниць. Висунуто гіпотезу, що інвестиційна активність виступає ключовим інструментом сталого економічного розвитку та зміцнення конкурентоспроможності підприємств торгівлі України, є невідʼємною складовою стратегічних моделей сучасного бізнесу, модулятором траєкторії його сучасного руху. За умови сприятливої інвестиційної стратегії зазначені взаємозвʼязки стають не лише основою стабільності, а й джерелом синергії, що здатна посилювати стійкість торговельного сектору, забезпечуючи його інтеграцію у глобальні ланцюги створення нової вартості та підвищення рівня його соціально-економічної ефективності. Розкрито вплив інвестицій на адаптивність підприємств, їхню здатність до інновацій та забезпечення сталого економічного розвитку, зміцнення конкурентоспроможності у кризові періоди функціонування всієї господарської системи країни. Для перевірки гіпотези застосовано загальнонаукові методи дослідження: формалізація, історичний, абстрагування, загальнологічні (аналіз, синтез, індукції, дедукції), узагальнення і сходження від абстрактного до конкретного, специфічні соціально-економічні методи на базі діалектичного підходу пізнання сутності процесу розвитку відповідно до обʼєкта і предмета. Інформаційною базою дослідження слугували наукові праці вітчизняних та закордонних науковців з проблематики інвестування, сталого економічного розвитку, формування та оцінки конкурентоспроможності підприємств, матеріали Державної служби статистики України, Національного інституту стратегічних досліджень. Проаналізовано індикатори сталого економічного розвитку торговельної галузі України, охарактеризовано теоретичну інвестиційну модель забезпечення конкурентоспроможності та сталого економічного розвитку підприємств торгівлі України в умовах кризових деформацій та відновлення економічної рівноваги у діяльності бізнесу

Оцінювання ефективності клієнтоорієнтованих бізнес-моделей в торгівлі

2026-06-18T12:37:49+00:00

Глобальні трансформації економічних відносин вимагають удосконалених підходів до оцінювання діяльності підприємств. Дослідження підприємства через його бізнес-модель дозволяє отримати системну характеристику в контексті складних взаємовідносин із зовнішнім і внутрішнім середовищем. Розглянуто три ключові методологічні підходи до оцінювання ефективності: performance measurement та система КРІ, інтегральні показники і методики якісного аналізу. Висунуто гіпотезу, що застосування системи КРІ у поєднанні з якісним аналізом забезпечує всебічне оцінювання ефективності бізнес-моделі ПТ на відміну від інтегральних показників, які не здатні забезпечити управлінські потреби повнотою результатів. На основі методів порівняльного аналізу, синтезу, індукції й дедукції узагальнено теоретичні підходи до оцінювання ефективності бізнес-моделей ПТ. Шляхом коефіцієнтного аналізу досліджено структуру фінансово-економічних показників ПТ України в розрізі бізнес-моделей B2B і B2C та оцінено їх ефективність. Виявлено суттєві відмінності в результативності моделей В2В та В2С, зокрема в ефективності використання ресурсів, платоспроможності, а також в політиці фінансування операційної діяльності Обґрунтовано основні КРІ для оцінювання бізнес-моделей. Встановлено вищу ефективність функціонування моделі В2В в Україні. Розраховані галузеві значення пропонуються як основа для проведення GAP-аналізу на рівні підприємства. Виявлені закономірності і тенденції розвитку бізнес-моделей торгівлі дозволили сформувати принципи їх оцінювання, що становлять невідʼємну частину методології. Отримані результати доводять гіпотезу про доцільність застосування системи КРІ у поєднанні з GAP-аналізом відхилень в оцінюванні ефективності бізнес-моделей ПТ. Запропонований методичний підхід дозволяє враховувати специфіку структурних блоків бізнес-моделі ПТ та забезпечує управлінське спрямування використання результатів оцінювання

Ціноутворення у девелопменті торговельної нерухомості

2026-06-18T12:56:07+00:00

Сучасні трансформації ринку торговельної нерухомості, структурні зрушення у споживчій поведінці, економічні та безпекові виклики зумовлюють необхідність переосмислення підходів до девелопменту в ритейлі. В умовах посилення конкуренції, цифровізації торгівлі та обмеженості інвестиційних ресурсів особливої актуальності набуває проблематика підвищення економічної ефективності девелоперських рішень та рішень субʼєктів ринку роздрібної торгівлі. Дослідження ґрунтується на гіпотезі про наявність статистично значущого звʼязку між рівнем орендної плати за обʼєкти торговельної нерухомості та певною сукупністю макроекономічних і ринкових чинників. Метою статті є виявлення та кількісна оцінка впливу ключових факторів зовнішнього середовища на формування орендних ставок у сегменті торговельної нерухомості. Використано методи теоретичного узагальнення, системного аналізу, порівняння та абстрагування, а також статистичні методи обробки даних і економіко-математичне моделювання. Інформаційною базою дослідження слугували аналітичні матеріали консалтингових компаній, статистичні дані та відкриті ринкові огляди. Проаналізовано сучасний стан ринку торговельної нерухомості України з урахуванням регіональних диспропорцій, впливу безпекових чинників, інвестиційних обмежень та трансформації споживчого попиту. Визначено, що девелопмент торговельної нерухомості є системоутворюючим чинником формування орендних ставок, оскільки інтегрує просторові, інвестиційні та управлінські рішення з конʼюнктурою ринку. Моделювання виконано на прикладі ринку торговельної нерухомості Києва як найбільш інформаційно забезпеченого та репрезентативного сегмента національного ринку. За результатами регресійного аналізу встановлено значущий вплив інфляції, рівня безробіття, облікової ставки НБУ та вакантності торговельних площ на динаміку орендних ставок. Отримані результати можуть бути використані девелоперами, інвесторами та органами управління для прогнозування змін орендної вартості та підвищення обґрунтованості рішень у сфері розвитку торговельної нерухомості